Тема 5. Навчання з питань охорони праці. Тема 6. Профілактика травматизму та професійних захворювань

Дізнаємось

Заняття 2
Тема: Навчання з питань охорони праці.

1. ДЕРЖАВНІ МІЖГАЛУЗЕВІ ТА ГАЛУЗЕВІ НОРМАТИВНІ АКТИ
Державні нормативні акти про охорону праці (ДНАОП) — це правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов'якових для виконання.
Законодавством передбачено, що залежно від сфери дії ДНАОП можуть бути міжгалузевими або галузевими.
Державний міжгалузевий нормативний акт про охорону праці — це ДНАОП загальнодержавного користування, дія якого поширюється на всі підприємства, установи, організації народного господарства України незалежно від їх відомчої (галузевої) належності та форм власності.
Державний галузевий нормативний акт про охорону праці — це ДНАОП, дія якого поширюється на підприємства, установи і організації незалежно від форм власності, що відносяться до певної галузі.
Державні нормативні акти (ДНАОП) необхідно відрізняти від відомчих документів про охорону праці (ВДОП), які можуть розроблятися на їх основі і затверджуватися міністерствами, відомствами України з метою конкретизації вимог ДНАОП залежно від специфіки галузі.
Державні стандарти Системи стандартів безпеки праці (ГОСТ ССБТ) колишнього СРСР застосовуються на території України до їх заміни іншими нормативними документами, якщо вони не протирічать чинному законодавству України.
Вимоги щодо охорони праці регламентуються також державними стандартами України з питань безпеки праці, будівельними та санітарними нормами і правилами, правилами улаштування електроустановок (ПУЕ), нормами технічного проектування та іншими нормативними актами, виходячи із сфери їх дії.

НОРМАТИВНІ АКТИ ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ ПІДПРИЄМСТВА
Власники підприємств розробляють на основі ДНАОП і затверджують власні положення, інструкції або інші нормативні акти про охорону праці, що діють в межах підприємства.

До основних нормативних актів підприємства належать:
Положення про систему управління охороною праці на підприємстві.
Положення про комісію з питань охорони праці підприємства.
Положення про роботу уповноважених трудового колективу з питань охорони праці.
Положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці.
Положення про організацію і проведення первинного та повторного інструктажів, а також пожежно-технічного мінімуму.
Наказ про порядок атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативних актів про охорону праці.
Положення про організацію попереднього і періодичного медичних оглядів працівників.
Положення про санітарну лабораторію підприємства.
Положення про санітарну лабораторію підприємства.
Інструкції з охорони праці для працюючих за професіями і видами робіт.
Інструкції про порядок зварювання і проведення інших вогневих робіт на підприємстві.
Загальнооб’єктові та цехові інструкції про заходи пожежної безпеки.
Перелік робіт з підвищеною небезпекою.
Перелік посад посадових осіб підприємства, які зобов’язані проходити попередню і періодичну перевірку знань з охорони праці.
Наказ про організацію безкоштовної видачі працівникам певних категорій лікувально-профілактичного харчування.
Наказ про організацію безкоштовної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів працівникам підприємства, що працюють у шкідливих умовах.
Наказ про порядок забезпечення працівників підприємства спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту.

2. Нормативні акти про навчання з питань охорони праці.
Навчання та систематичне підвищення рівня знань працівників, населення України з питань охорони праці — один з основних принципів державної політики в галузі охорони праці, фундаментальна основа безпеки праці та необхідна умова удосконалення управління охороною праці і забезпечення ефективної профілактичної роботи щодо запобігання аварій і травматизму на виробництві.
Основним нормативним актом, що встановлює порядок та види навчання, а також форми перевірки знань з охорони праці є ДНАОП 0.00-4.12-99 „Типове положення про навчання з питань охорони праці” Даний нормативний документ спрямований на реалізацію в Україні системи безперервного навчання з питань охорони праці, яка проводиться з працівниками в процесі трудової діяльності, а також з учнями, вихованцями та студентами закладів освіти.
Вимоги Типового положення є обов'язковими для виконання усіма центральними і місцевими органами виконавчої влади, підприємствами незалежно від форм власності та видів діяльності.
Контроль за її своєчасним проведенням здійснює служба охорони праці, на яку покладені ці обов'язки
Працівники підприємств при прийнятті на роботу і періодично в процесі роботи, а вихованці, учні і студенти під час навчально-виховного процесу повинні проходити навчання і перевірку знань згідно з вимогами Типового положення.
Допуск до роботи (виконання навчальних практичних завдань) без навчання і перевірки знань з питань охорони праці забороняється.
Контроль за дотриманням Типового положення про навчання з охорони праці здійснюють органи державного нагляду за охороною праці та служба охорони праці центральних та місцевих органів виконавчої влади

3. Навчання працівників з питань охорони праці
На підприємствах для перевірки знань працівників з питань охорони праці наказом керівника створюються постійно діючі комісії. Голова комісії є працівник з охорони праці. До складу комісій входять спеціалісти юридичної, виробничої і технічних служб, представники органів держнагляду за охороною праці та профспілок. Перед перевіркою знань працівників з питань охорони праці на підприємстві організовуються заняття: лекції, семінари та консультації.
Формою перевірки знань з питань охорони праці працівників є іспит, який проводиться за екзаменаційними білетами у вигляді усного опитування або шляхом тестування ;
Результати перевірки знань працівників з питань охорони праці оформляються відповідним протоколом. Працівникам, які при перевірці знань з питань охорони праці виявили задовільні результати, видаються посвідчення, а при незадовільних результатах— працівник повинен протягом 1місяця пройти повторне навчання та повторну перевірку знань. При незадовільних результатах повторної перевірки знань питання щодо працевлаштування працівника вирішується згідно з чинним законодавством.
Керівники підприємств, а також посадові особи цехів, дільниць, виробництв, де сталася техногенна аварія чи катастрофа, повинні протягом місяця пройти позачергове навчання та перевірку знань з питань охорони праці.
У вищих закладах освіти незалежно від рівня акредитації, студенти вивчають комплекс нормативних навчальних дисциплін „Безпека життєдіяльності", „Основи охорони праці" , а також окремі питання з охорони праці в загальнотехнічних і спеціальних дисциплінах, які органічно пов'язані з їх тематикою.
До початку колективної трудової діяльності (студентські загони, табори праці та відпочинку, виробничі учнівські бригади) учні і студенти вивчають основи законодавства про працю та відповідні нормативні акти про охорону праці в своїх закладах освіти, а за місцем колективної трудової діяльності вони проходять навчання з питань охорони праці згідно з чинним на підприємстві положенням про навчання.
Крім того, робочі навчальні програми профілюючих дисциплін повинні передбачати вивчеиня питань охорони праці, пов'язаних з тематикою цих дисциплін.
Формою підсумкового контролю знань після вивчення дисциплін з охорони праці в закладах післядипломної освіти є іспит. Дипломні проекти і роботи випускників повинні містити розділи, а білети випускних іспитів — питання з охорони праці.

4. Інструктажі з питань охорони праці, їх види та порядок проведення
Усі працівники, яких приймають на постійну чи тимчасову роботу і при подальшій роботі, повинні проходити на підприємстві навчання в формі інструктажів з питань охорони праці, подання першої допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також з правил поведінки та дій при виникненні аварійних ситуацій, пожеж і стихійних лих.
За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці поділяються:
- на вступний;
- на робочому місці (первинний, повторний, позаплановий та цільовий).
-
Вступний інструктаж проводиться
— з усіма працівниками, яких приймають на постійну або тимчасову роботу, незалежно від освіти, стажу роботи та посади;
— з працівниками відкомандированими іншими організаціями, які прибули на підприємство і беруть безпосередню участь у виробничому процесі або виконують інші роботи для підприємства;
— з учнями та студентами, які прибули для проходження виробничої практики;
— у разі екскурсії на підприємство;
— з усіма студентами вищих закладах освіти при оформленні або зарахуванні до закладу освіти
Вступний інструктаж проводиться спеціалістом служби охорони праці, іншим фахівцем, на якого наказом по підприємству покладено ці обовязки.
Вступний інструктаж проводиться в кабінеті охорони праці або в спеціально для цього обладнано приміщенні, з використанням технічних засобів навчання, наочних посібників за розробленою та затвердженеою програмою.
Орієнтовний перелік питань для складання програми визначений Типовим положенням .
Запис про проведення вступного інструктажу робиться в журналі реєстрації вступного інструктажу, який зберігається в службі охорони праці, а також у документі про прийняття працівника на роботу.

Первинний інструктаж проводиться до початку роботи безпосередньо на робочому місці з працівником індивідуально або з групою осіб одного фаху за діючими на підприємстві інструкціями з охорони праці відповідної до виконуваних робіт, а також з урахуванням вимог орієнтовного переліку питань первинного інструктажу з Типового положення:
— новоприйнятим (постійно чи тимчасово) на підприємство;
— який переводиться з одного цеху виробництва до іншого;
— який буде виконувати нову для нього роботу;
— з відрядженим працівником, який бере безпосередню участь у виробничому процесі на підприємстві.
--- з студентами вищих закладів освіти:
На початку занять у кожному кабінеті, лабораторії, де навчальний процес пов'язаний з небезпечними або шкідливими хімічними, фізичними, біологічними факторами, у гуртках, перед уроками трудового навчання, фізкультури, перед спортивними змаганнями, вправами на спортивних снарядах, при проведенні заходів за межами території закладів освіти;
— перед виконанням кожного навчального завдання, пов'язаного з використанням різних механізмів, інструментів, матеріалів;
Повторний інструктаж - проводиться індивідуально з окремим працівником або з групою працівників, які виконують однотипні роботи, за обсягом і змістом переліку питань первинного інструктажу. Він проводиться з працівниками на робочому місці не рідше:— на роботах з підвищеною небезпекою — 1 раз на 3-ри місяці; —для решти робіт - 1 раз на 6-ть місяців.
Позаплановий інструктаж проводиться індивідуально з окремим працівником або з групою працівників одного фаху на робочому місці або в кабінеті охорони праці. Обсяг і зміст позапланового інструктажу визначаються в кожному окремому випадку залежно від причин і обставин, що спричинили потребу його проведення.:
— при введенні в дію нових або переглянутих нормативних актів про охорону праці;
— при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування, приладів та інструментів, вихідної сировини, матеріалів та інших факторів, що впливають на стан охорони праці;
— при порушеннях працівниками вимог нормативних актів про охорону праці, що можуть призвести або призвели до травм
— при виявленні особами, які здійснюють державний нагляд і контроль за охороною праці, незнання вимог безпеки стосовно робіт,
що виконуються працівником;
— при перерві в роботі виконавця робіт більш ніж на 30 календарних днів для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт — понад 60 днів;
-- з студентами — в кабінетах, лабораторіях, майстернях при порушеннях ними вимог нормативних актів про охорону праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж .

Цільовий інструктаж проводиться індивідуально з окремим працівником або з групою працівників. Обсяг і зміст цільового інструктажу визначаються залежно від виду робіт, що виконуватимуть-ся працівниками:
— при виконанні разових робіт, не передбачених трудовою угодою;
— при ліквідації аварії, стихійного лиха;
— при проведенні робіт, на які оформлюються наряд-допуск, розпорядження або інші документи.
з студентами в разі організації масових заходів (екскурсії, спортивні заходи).
Після проведення Первинного, повторного, позапланового і цільовогоий інструктажів безпосередній керівник робіт (начальник виробництва, цеху, дільниці, майстер) перевіряє знаньня у вигляді усного опитування або за допомогою технічних засобів, а також перевіркою набутих навичок безпечних методів праці. Знання перевіряє особа, яка проводила інструктаж.
При незадовільних результатах перевірки знань, умінь і навичок щодо безпечного виконання робіт після первинного, повторного чи позапланового інструктажів для працівника протягом 10 днів додатково проводяться інструктаж і повторна перевірка знань. При незадовільних результатах і повторної перевірки знань питання щодо працевлаштування працівника вирішується згідно з законод.
При незадовільних результатах перевірки знань після цільового інструктажу допуск до виконання робіт не надається. Повторна перевірка знань при цьому не дозволяється.
Працівники, які суміщають професії (в тому числі працівники комплексних бригад), проходять інструктажі як з їх основних професій, так і з професій за сумісництвом.
Про проведення первинного, повторного, позапланового та цільового інструктажів та про допуск до роботи особою, якою проводився інструктаж, вноситься запис до журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці (додаток 9). При цьому обов'язкові підписи як того, кого інструктували, так і того, хто інструктував. Сторінки журналу реєстрації інструктажів повинні бути пронумеровані, журнали прошнуро-вані і скріплені печаткою.
У разі виконання робіт, що потребують оформлення наряду-допуску, цільовий інструктаж реєструється в цьому наряді-допуску, а в журналі реєстрації інструктажів — не обов'язково.
Перелік професій та посад працівників, які звільняються від первинного, повторного та позапланового інструктажів, затверджується керівником підприємства за погодженням з державним інспектором по нагляду за охороною праці. До цього переліку можуть бути зараховані працівники, участь у виробничому процесі яких не пов'язана з безпосереднім обслуговуванням обладнання, застосуванням приладів та інструментів, збережен-ням або переробкою сировини, матеріалів

5. Стажування та допуск працівників до виконання роботи.
Новоприйняті на підприємство працівники після первинного інструктажу на робочому місці до початку самостійної роботи повинні під керівництвом досвідчених, кваліфікованих фахівців пройти стажування протягом 2—15 змін або дублювання протягом не менше ніж шість змін.
Допуск до стажування (дублювання) оформлюється наказом по підприємству, в якому визначаються тривалість стажування (дублювання) та вказується прізвище відповідального працівника. Перелік посад і професій працівників визначаються керівником
Керівнику підприємства надається право своїм наказом звільняти від проходження стажування працівника, який має стаж роботи за відповідною професією не менше ніж 3 роки .
Під час стажування працівники повинні виконувати роботи, які за складністю, характером, вимогами безпеки відповідають роботам, що передбачаються функціональними обов'язками цих працівників.
У процесі стажування працівник повинен:
— поповнити знання щодо правил безпечної експлуатації обладнання, інструкцій з охорони праці;
— оволодіти навичками орієнтування у виробничих ситуаціях у нормальних і аварійних умовах;
— засвоїти в конкретних умовах технологічні процеси і обладнання та методи безаварійного керування ними з метою забезпечення вимог охорони праці.
Запис про проведення стажування в журналі реєстрації інструктажів.
Якщо в процесі стажування працівник не оволодів необхідними виробничими навичками. отримав незадовільну оцінку, то стажування продовжують на термін, до двох змін. По закінченню стажування наказом працівник допускається до самостійної роботи.


Тема: Інструктажі з питань охорони праці, порядок проведення інструктажів та реєстрація їх

За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці поділяються: вступний;
- первинний;
- повторний;
- позаплановий;
- цільовий.
Вступний інструктаж проводиться спеціалістом служби охорони праці, в кабінеті охорони праці за програмою, розробленою службою охорони праці . Програма та тривалість інструктажу затверджуються керівником підприємства. Орієнтовний перелік питань для складання програми вступного інструктажу визначений Типовим положенням .
Запис про проведення вступного інструктажу робиться в журналі реєстрації вступного інструктажу, а також у документі про прийняття працівника на роботу.
Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі проводить безпосередній керівник робіт і завершуються вони перевіркою знань у вигляді усного опитування або за допомогою технічних засобів, а також перевіркою набутих навичок безпечних методів праці. Знання перевіряє особа, яка проводила інструктаж.
Особою, якою проводився інструктаж, вноситься запис до журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці . При цьому обов'язкові підписи як того, кого інструктували, так і того, хто інструктував. Сторінки журналу реєстрації інструктажів повинні бути пронумеровані, журнали прошнуровані і скріплені печаткою.
Первинний інструктаж проводиться індивідуально або з групою осіб одного фаху за діючими на підприємстві інструкціями з охорони праці відповідної до виконуваних робіт.
Повторний інструктаж проводиться індивідуально з окремим працівником або з групою працівників, які виконують однотипні роботи, за обсягом і змістом переліку питань первинного інструктажу. Він проводиться з працівниками на робочому місці не рідше:
— на роботах з підвищеною небезпекою — 1 раз на 3-ри місяці;
— для решти робіт - 1 раз на 6-ть місяців.
Позаплановий інструктаж проводиться індивідуально з окремим працівником або з групою працівників одного фаху. Обсяг і зміст позапланового інструктажу визначаються в кожному окремому випадку залежно від причин і обставин, що спричинили потребу його проведення.
— при введенні в дію нових або переглянутих нормативних актів про охорону праці;
— при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування, приладів та інструментів, вихідної сировини, матеріалів та інших факторів, що впливають на стан охорони праці;
— при порушеннях працівниками вимог нормативних актів про охорону праці, що можуть призвести або призвели до травм
— при виявленні особами, які здійснюють державний нагляд і контроль за охороною праці, незнання вимог безпеки стосовно робіт,
що виконуються працівником;
— при перерві в роботі виконавця робіт більш ніж на 30 календарних днів для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт — понад 60 днів;
-- з студентами — в кабінетах, лабораторіях, майстернях при порушеннях ними вимог нормативних актів про охорону праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж .
Цільовий інструктаж проводиться індивідуально з окремим працівником або з групою працівників. Обсяг і зміст цільового інструктажу визначаються залежно від виду робіт, що виконуватимуться.
При незадовільних результатах перевірки знань, умінь і навичок щодо безпечного виконання робіт після первинного, повторного чи позапланового інструктажів для працівника протягом 10 днів додатково проводяться інструктаж і повторна перевірка знань. При незадовільних результатах і повторної перевірки знань питання щодо працевлаштування працівника вирішується згідно з чинним законодавством.


Складання інструкції з охорони праці.

МЕТА І ПРИЗНАЧЕННЯ ІНСТРУКЦІЙ З ОХОРОНИ ПРАЦІ
Необхідною умовою запобігання виробничим травмам і аваріям повинна стати на виробництві розробка спеціальних заходів на основі глибокого аналізу стану охорони праці, що характеризується наявністю на робочих місцях небезпечних виробничих факторів, умов, при яких вони можуть діяти на людей, а також можливими небезпечними діями самих працівників в конкретних умовах виробництва. Це дозволить об'єктивно оцінити можливі негативні наслідки, вжити невідкладних заходів щодо їх запобігання.
Інструкція за положення про розробку інструкцій по охороні праці ДНАОП 0.00-8.03-93 “Порядок розробки і затвердження власником нормативних актів, що діють на підприємстві“є нормативним актом, який містить обов'язкові для дотримання працівниками вимоги по охороні праці при виконанні ними робіт певного вигляду або по певній професії на робочих місцях.
Інструкції підрозділяються на:
інструкції, які відносяться до державних міжгалузевих нормативних актів про охорону праці;
зразкові інструкції;
інструкції, що діють на підприємстві.
Інструкції, що діють на підприємстві, відносяться до нормативних актів про охорону праці, що діє в межах конкретного підприємства.
Такі інструкції розробляються на основі чинних державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці, зразкових інструкцій і технологічної документації підприємства, повинні відповідати чинному законодавству України, вимогам державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці: правив, норм, стандартів, інших нормативних документів про охорону праці, на основі яких вони розробляються.
Вони затверджуються працедавцем і є обов'язковими для дотримання працівниками відповідних професій або при виконанні відповідних робіт на цьому підприємстві.
Організація вивчення інструкцій працівниками забезпечується працедавцем відповідно до ДНАОП 0.00-4.12-94 «Типове положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників по питаннях охорони праці».
Постійний контроль за дотриманням працівниками вимог інструкцій покладається на працедавця.
Суспільний контроль за дотриманням всіма працівниками вимог інструкцій здійснюють трудові колективи через вибраних ними уповноважених і професійні союзи в особі своїх виборних органів і представників.

ЗМІСТ І ПОБУДОВА ІНСТРУКЦІЙ
Інструкціям, які розробляються і затверджуються на підприємствах, привласнюються порядкові номери службами охорони праці цих підприємств.
У назві інструкції стисло указується для якої професії або виду робіт вона призначена, наприклад:
«Інструкція №1 з охорони праці при роботі на ПКЕОМ»
«Інструкція №2 з охорони праці для електрозварника»,
«І нструкція №3 з охорони праці при роботі з ручним електроінструментом.
Інструкції повинні містити такі розділи:
загальні положення;
вимоги безпеки перед початком роботи;
вимоги безпеки під час виконання роботи;
вимоги безпеки після закінчення роботи;
вимоги безпеки в аварійних ситуаціях.
При необхідності в інструкції можна включити і інші розділи.

РОЗДІЛ “ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ" ПОВИНЕН МІСТИТИ:
Загальні відомості про об'єкт розробки: визначення робочого місця працівника даної професії (виду робіт) залежно від тривалості його перебування на нім протягом робочої зміни (постійне або непостійне);
Коротка характеристика технологічного процесу і устаткування, яке застосовується на цьому робочому місці, виробничій ділянці, в цеху; умови і порядок допуску працівників до самостійної роботи по професії або до виконання відповідного виду робіт (вимоги щодо віку, стажу роботи, підлоги, стану здоров'я, проходження медоглядів, професійної освіти і спеціального навчання по питаннях охорони праці, інструктажів, перевірки знань і т.п.);
Вимоги правил внутрішнього трудового розпорядку, які відносяться до питань охорони праці для даного виду робіт або професії, а також зведення про специфічні особливості організації праці і технологічних процесів і про круг трудових обов'язків працівників даної професії (що виконують даний вид робіт);
Характеристику основних небезпечних і шкідливих виробничих чинників для даної професії (виду робіт), особливості їх впливу на працівника;
Перелік видів спецодягу, спецвзутті і інших засобів індивідуального захисту, що підлягають до видачі працівникам даної професії (виду робіт) згідно нормам, що діють, з вказівкою стандартів або технічних умов на них;
Вимоги санітарних норм і правил особистої гігієни, які повинен дотримувати працівник при виконанні роботи.

РОЗДІЛ “ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПЕРЕД ПОЧАТКОМ РОБОТИ" ПОВИНЕН МІСТИТИ:
Порядок прийому зміни, зокрема при порушенні режиму роботи виробничого устаткування;
Порядок підготовки робочого місця, засобів індивідуального захисту;
Порядок перевірки справності устаткування, інструменту, захисних пристроїв небезпечних зон машин і механізмів, пускових, запобіжних, гальмівних і очисних пристроїв, систем блокування і сигналізації, вентиляції і освітлення, знаків безпеки, первинних засобів пожежогасінні, виявлення видимих пошкоджень захисного заземлення (занулення) і т.п.;
Порядок перевірки наявності і стану початкових матеріалів (сировини, заготовок, напівфабрикатів);
Порядок повідомлення працедавця про виявлені несправності устаткування, пристроїв, пристосувань, інструменту, засобів захисту і т.п.

РОЗДІЛ “ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС РОБОТИ" ПОВИНЕН МІСТИТИ:
Відомості про безпечну організацію праці, про прийоми і методи безпечного виконання робіт, правила використання технологічного устаткування, пристроїв і інструментів, а також застереження про можливі небезпечні, неправильні методи і прийоми праці, які заборонено застосовувати;
Правила безпечного поводження з початковими матеріалами (сировиною, заготовками, напівфабрикатами), з готовою продукцією, допоміжними матеріалами і відходами виробництва, які представляють небезпеку для працівників;
Правила безпечної експлуатації внутрішньоцехових транспортних і вантажопідйомних засобів і механізмів, тари; вимоги безпеки при навантажувально-розвантажувальних роботах і транспортуванні вантажу;
Можливі види небезпечних відхилень від нормального режиму роботи устаткування і технологічного регламенту і способи їх усунення;
Вимоги щодо використання засобів індивідуального і колективного захисту від шкідливих і небезпечних виробничих чинників;
Умови, при яких робота повинна бути припинена (технічні, метеорологічні, санітарно-гігієнічні і т.п.);
Вимоги по забезпеченню пожаро- і вибухобезпечності;
Порядок повідомлення працедавця про нещасні випадки або раптові захворювання, факти порушення технологічного процесу, виявлені несправності устаткування, пристроїв, пристосувань, інструменту, засобів захисту і про інші небезпечні і шкідливі виробничі чинники, загрозливі життю і здоров'ю працівників.

РОЗДІЛ “ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ РОБОТИ" ПОВИНЕН МІСТИТИ:
Порядок безпечного відключення, зупинки, розбирання, очищення і мащення устаткування, а при безперервному процесі - порядок передачі їх черговій зміні;
Порядок здачі робочого місця;
Порядок прибирання відходів виробництва;
Вимоги санітарних норм і правил особистої гігієни, які повинен дотримувати працівник після закінчення роботи;
Порядок повідомлення працедавця про всі недоліки, виявлені в процесі роботи.

РОЗДІЛ “ВИМОГИ БЕЗПЕКИ В АВАРІЙНИХ СИТУАЦІЯХ" ПОВИНЕН МІСТИТИ:
Зведення про ознаки можливих аварійних ситуацій, характерних причинах аварій (вибухів, пожеж і т.п.);
Відомості про засоби і дії, направлені на запобігання можливим аваріям;
Порядок дій, особисті обов'язки і правила поведінки працівника при виникненні аварії відповідно до плану її ліквідації, зокрема у разі її виникнення під час здачі-прийому зміни при безперервній роботі;
Порядок повідомлення працедавця про аварії і ситуації, які можуть до них привести;
Зведення про порядок застосування засобів протиаварійного захисту і сигналізації;
Порядок дій з надання першої медичної допомоги що постраждав під час аварії.

ВИКЛАД ТЕКСТУ ІНСТРУКЦІЙ
При викладі тексту інструкції слід керуватися такими правилами:
текст інструкції повинен бути коротким, зрозумілим і не допускати різних тлумачень;
у тексті інструкцій не допускається застосування не властивих для нормативних актів оборотів розмовної мови, довільних словосполучень, скорочення слів, використання для одного поняття різних термінів;
у тексті інструкції слід уникати викладу вимог у формі заборони, а при необхідності слід давати пояснення, чим викликана заборона; не повинні застосовуватися слова “категорично", “особливо", “обов'язково", “строго" і т.п., оскільки всі вимоги інструкції є однаково обов'язковими;
для наочності окремі вимоги інструкцій можуть бути ілюстровані малюнками, схемами, кресленнями і т.п.;
якщо безпека роботи обумовлена певними нормами (величини відстаней, напруги і ін.), то вони повинні бути приведені в інструкції.

ПОРЯДОК РОЗРОБКИ, ТВЕРДЖЕННЯ І ВВЕДЕННЯ ІНСТРУКЦІЙ В ДІЮ
Інструкції, що діють на підприємстві, розробляються відповідно до переліку інструкцій, який складається службою охорони праці підприємства за участю керівників підрозділів.Загальне керівництво розробкою (переглядом) інструкцій на підприємстві покладається на працедавця. Працедавець несе відповідальність за організацію своєчасної розробки (перегляду) і забезпечення всіх працівників необхідними інструкціями.
Розробка (перегляд) необхідних інструкцій, що діють на підприємстві, здійснюється безпосередніми керівниками робіт, які несуть відповідальність за своєчасне виконання цієї роботи.

Журнал
обліку видачі інструкцій по охороні праці на підприємстві

№
п/п
дата
видачі
код
або номер инстру-кции наїменованіє інструкції
підрозділ, якому видана інструкція
кількість виданих екземплярів
посада
прізвище
ініціали
одержувача інструкції
підпис одержувача
інструкції


Інструкції видаються працівникам на руки безпосередніми керівниками робіт під розпис в журналі реєстрації інструктажів по питаннях охорони праці під час проведення первинного інструктажа або вивішуються на його робочому місці.
Працедавець безкоштовно забезпечує інструкціями працівників і керівників структурних підрозділів.

ПЕРЕГЛЯД, ПРИПИНЕННЯ ДІЇ І ВІДМІНА ІНСТРУКЦІЙ
Перегляд інструкцій, що діють на підприємстві, прроводиться в терміни, передбачені державними нормативними актами про охорону праці, але не рідше за один раз в 5 років, а для професій з підвищеною небезпекою - не рідше за один раз на 3 роки.
Інструкції переглядаються до закінчення термінів:
при зміні законодавства України про працю і охорону праці; при введенні в дію нових або переглянутих державних нормативних актів про охорону праці;
по вказівці директивних органів, вищестоящих організацій, органів державного управління і нагляду за охороною праці;
у разі аварійної ситуації або нещасного випадку, що викликали необхідність перегляду (зміни) інструкції;
при впровадженні нових технологій, або умов праці, а також при впровадженні нового вигляду устаткування, машин, механізмів, матеріалів, апаратури, пристосувань і інструментів, видів енергії і т.п.

































Основи охорони праці

Заняття 5
Профілактика травматизму та профзахворювань.
1. Поняття про виробничий травматизм, професійні отруєння і захворювання
В результаті дії небезпечних та шкідливих виробничих факторів, шкідливих речовин можуть мати місце нещасні випадки і професійні захворювання.
Нещасні випадки на виробництві - це випадки з робітником, пов'язані з дією на нього небезпечного виробничого фактора при виконанні ним трудових обов'язків або завдання керівника робіт, які приводять до травми.
До травм відносяться: переломи, опіки , поранення, ураження електричним струмом, отруєння тощо.
Виробнича травма - це травма, отримана робітником на виробництві і пов'язана з недотриманням вимог безпеки праці.
Професійним називається захворювання, спричинене впливом на працівників шкідливих умов праці. При порушенні норм виробничої санітарії працюючий може отримати професійне захворювання.
Професійне захворювання, яке виникає на протязі малого проміжку часу (однієї зміни або доби) називається гострим, а яке виникає на протязі більш тривалого часу - хронічним.
До професійних відносять всі хвороби, які виникли внаслідок впливу на працюючого шкідливих виробничих факторів. До них належать хвороби, які виникли внаслідок зміни атмосферного тиску (кесонна хвороба, гірна хвороба та ін.), хвороби внаслідок впливу професійного пилу (пневмоконіози), хвороби шкіри від дії подразнюючих і токсичних речовин (дерматити, язви) та інші хвороби.
Професійне отруєння - це окремий випадок професійного захворювання. Отруєння може бути гострим, тобто таким, що сталося в результаті одноразового впливу на людину великої дози отруйної речовини, і хронічним, тобто таким, що розвивалося протягом тривалого часу, наприклад кількох років, внаслідок систематичного впливу порівняно малих доз шкідливих речовин.

2. Нещасні випадки, що підлягають розслідуванню
Всі нещасні випадки поділяються на пов'язані з виробництвом і побутові.
Нещасний випадок вважається пов'язаним з виробництвом, якщо він мав місце:
• на протязі робочого часу (в тому числі і під час встановленої перерви);
• перед початком і по закінченні роботи;
• при виконанні робіт в позаурочний час, у вихідні і святкові дні на території підприємства і поза підприємством;
• при виконанні потерпілим завдання адміністрації підприємства;
• по дорозі на роботу і з роботи транспортом підприємства.
• при виконанні трудових обов'язків, в тому числі і під час відрядження;
• при здійсненні будь-яких дій в інтересах підприємства, хоча і без доручення адміністрації;
• при виконанні державних або громадських обов'язків, пов'язаних з підприємством, в якому робітник працює;
• поблизу підприємства на протязі робочого часу, якщо знаходження там не суперечило правилам внутрішнього трудового розпорядку;
• при слідуванні на роботу або з роботи (не на транспорті підприємства);
• при виконанні донорських функцій;
• за час спортивних змагань за підприємство.
Визнаний не пов'язаним із виробництвом, якщо встановлено, що нещасний випадок мав місце:
• при виготовленні потерпілим у власних цілях без дозволу адміністрації будь-яких предметів, або використанні у власних цілях транспортних засобів, механізмів, обладнання, матеріальних цінностей, інструмента, які належать підприємству, або при їх крадіжці;
• при спортивних іграх на території підприємства;
• в результаті сп'яніння
Адміністрація несе повну відповідальність тільки за нещасні випадки, пов'язані з виробництвом.
Якщо за підсумками розслідування буде вирішено, що нещасний випадок не підлягає обліку і на нього не повинен складатися акт за формою Н-1, то в такому разі складається акт за формою НТ (невиробничий травматизм).
Відповідно до Закону України „Про охорону праці" (ст. 25) власник повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, згідно з ДНАОП 0.00-4.03-98 „Положення про розслідування та облік нещасних випадків на підприємствах".
Дія цього Положення поширюється на підприємства усіх форм власності, всіх громадян, які виконують на цих підприємствах роботу за трудовим договором, проходять виробничу практику або залучаються до роботи з інших підприємств.
Порядок розслідування та обліку нещасних випадків з учнями і студентами навчальних закладів під час навчально-виховного процесу, трудового і професійного навчання в навчальному закладі визначається Міносвіти.
Причини нещасних випадків.
Для розробки заходів попередження нещасних випадків необхідно виявити причини, що їх викликають.
Загальноприйнятої класифікації причин нещасних випадків не існує. Однак, аналіз причин нещасних випадків дозволяє поділити їх умовно на:
• організаційні;
• технічні;
• санітарно-гігієнічні;
• психофізіологічні;
• економічні;
• соціально-психологічні.
організаційні - відсутність або неякісне проведення навчання з питань охорони праці; відсутність контролю; порушення вимог інструкцій, правил, норм, стандартів; невиконання заходів щодо охорони праці; порушення технологічних регламентів, правил експлуатації устаткування, транспортних засобів, інструменту; порушення норм і правил планово-попереджувального ремонту устаткування; недостатній технічний нагляд за небезпечними роботами; використання устаткування, механізмів та інструменту не за призначенням;
технічні — несправність виробничого устаткування, механізмів, інструменту; недосконалість технологічних процесів; конструктивні недоліки устаткування, недосконалість або відсутність захисних загороджень, запобіжних пристроїв, засобів сигналізації та блокування;
санітарно-гігієнічні — підвищений (вище ГДК) вміст в повітрі робочих зон шкідливих речовин; недостатнє чи нераціональне освітлення; підвищені рівні шуму, вібрації; незадовільні мікрокліматичні умови; наявність різноманітних випромінювань вище допустимих значень; порушення правил особистої гігієни;
психофізіологічні — помилкові дії внаслідок втоми працівника через надмірну важкість і напруженість роботи; монотонність праці; хворобливий стан працівника; необережність; невідповідність психофізіологічних чи антропометричних даних працівника використовуваній техніці чи виконуваній роботі;
економічні — неритмічність роботи; прагнення до виконання надурочних робіт; недоліки в побутових умовах, у забезпеченні дитячими закладами; порушення термінів отримання заробітної плати тощо.
соціально-психологічні — нездоровий психологічний клімат в колективі.

3. Порядок і термін розслідування нещасних випадків на виробництві.
Відповідно до ЗУ „Про охорону праці" (ст. 25) власник повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, згідно з ДНАОП 0.00-4.03-98 „Положення про розслідування та облік нещасних випадків на підприємствах".
Дія цього Положення поширюється на підприємства усіх форм власності, всіх громадян, які виконують на цих підприємствах роботу за трудовим договором, проходять виробничу практику або залучаються до роботи з інших підприємств.
За результатами розслідування складаються акти за формою Н-1 і беруться на облік нещасні випадки, що сталися з працівниками:
Якщо за підсумками розслідування буде вирішено, що нещасний випадок не підлягає обліку і на нього не повинен складатися акт за формою Н-1, то в такому разі складається акт за формою НТ (невиробничий травматизм).

Про кожний нещасний випадок свідок, працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні терміново повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу і вжити заходів до надання необхідної допомоги.
Керівник у свою чергу зобов'язаний:
— терміново організувати медичну допомогу потерпілому, доставити його до лікувального закладу. Повідомити про те, що сталося, власника, а також відповідну профспілкову організацію підприємства.
Якщо потерпілий є працівником іншого підприємства — повідомити цього власника , у разі нещасного випадку, що стався внаслідок пожежі,— місцеві органи державної пожежної охорони, а при гострому професійному захворюванні (отруєнні) — санепідстанцію;
— зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку на робочому місці та устаткування у такому стані, в якому вони були на момент події (якщо це не загрожує життю і здоров'ю інших працівників і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів до недопущення подібних випадків у ситуації, що склалася.
Власник, одержавши повідомлення про нещасний випадок, організує його розслідування комісією в складі:
- керівник служби охорони праці підприємства (голова комісії);
- керівник стуктурного підрозділу або головний спеціаліст;
- представник профспілкової організації;
- спеціаліст санепідстанції в разі гострих професійних захворювань (отруєнь)
Комісія зобов'язана протягом трох діб:
— обстежити місце нещасного випадку,
- опитати свідків і осіб, які причетні до нього, та одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо;
— розглянути і оцінити відповідність умов праці вимогам номативних актів про охорону праці;
— встановити обставини і причини, що призвели до нещасного ипадку,
- визначити осіб, які допустили порушення нормативних актів,
- також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам;
— скласти акт за формою Н-1 у шести примірниках і передати його на затвердження власникові;
Порядок розслідування та обліку нещасних випадків з студентами під час навчально-виховного процесу, трудового в навчальному закладі Міносвіти.

До акта за формою Н-1 додаються пояснення свідків, потерпілого, схеми, фотографії та інші документи, що характеризують стан робочого місця (устаткування), медичний висновок щодо діагнозу ушкодження здоров'я потерпілого в результаті нещасного випадку, а у разі необхідності також про наявність в його організмі алкоголю, отруйних чи наркотичних речовин
Власник повинен розглянути і затвердити акти за формою Н-1 протягом доби після закінчення розслідування.
Затверджені акти протягом трьох діб надсилаються:
- потерпілому або особі, яка представляє його інтереси;
- керівникові цеху ;
- державному інспекторові охорони праці;
- профспілковій організації, членом якої є потерпілий;
- керівникові служби охорони праці підприємства, разом з іншими матеріалами розслідування;
- районній інспекції соціального захисту.
Копія акта надсилається вищому органу, у разі отруєння санепідстанції.
Акт з матеріалами розслідування зберіганню протягом 45 років на підприємстві.
Нещасні випадки з студентами , що сталися на виробничій практиці розслідуються і облікуються підприємством.У розслідуванні бере участь представник технікуму.
Контроль за своєчасним і правильним розслідуванням, документальним оформленням та обліком нещасних випадків, виконанням заходів щодо усунення їх причин здійснюється органами державного управління та органами державного нагляду за охороною праці .
Громадський контроль здійснюють трудові колективи та профспілки . Ці органи мають право вимагати від власника складання акта за формою Н-1 або його перегляду, якщо встановлено, що допущено порушення вимог Положення або інших нормативних актів з охорони праці, а також виплати відшкодування шкоди потерпілому або сім"ї загиблого.

Спеціальному розслідуванню нещасних випадків підлягають нещасні випадки:
— із смертельним наслідком;
— групові, які сталися одночасно з двома і більше працівниками незалежно від тяжкості ушкодження їх здоров'я.
Власник зобов'язаний повідомити за встановленою формою :
— відповідному місцевому органу державного нагляду за охороною праці;
— прокуратурі за місцем виникнення нещасного випадку;
— органу, до сфери управління якого належить це підприємство (у разі його відсутності — місцевому органу виконавчої влади);
— самепідстанції у разі гострих професійних захворювань (отруєнь);
— профспілковій організації, членом якої є потерпілий:
— вищестоячому профспілковому органу;
— місцевому штабу цивільної оборони та з надзвичайних ситуацій та іншим (у разі необхідності).
За результатами розслідування складається акт спеціального розслідування за встановленою формою
Облік та аналіз нещасних випадків
Аналіз виробничого травматизму дозволяє виявити причини і визначити закономірності їх виникнення. На основі такої інформації розробляються заходи та засоби щодо профілактики виробничого травматизму.
Для аналізу виробничого травматизму застосовують такі основні методи: статистичний, топографічний, монографічний, економічний, метод анкетування, метод експертних оцінок.
Статистичний метод базується на вивченні травматизму за документами: звітами, актами, журналами реєстрації. Це дозволяє групувати випадки травматизму за певними ознаками: за професіями потерпілих, за робочими місцями, цехами, стажем, віком, причинами травматизму, обладнанням, яке спричинило травму.

Для оцінки рівня травматизму розраховують показники його частоти та тяжкості:

де Пчт — показник частоти травматизму;
А — кількість випадків травматизму за звітний період;
Т — середньоспискова чисельність працівників;
Птт — показник тяжкості травматизму;
Д — кількість днів непрацездатності.
Показник непрацездатності - це число людиноднів непрацездатності, що припадає на 1000 працівників:

Ці показники дозволяють вивчати динаміку травматизму на підприємстві, порівнювати його з іншими підприємствами.












Основи охорони праці

Заняття 5.2

Складання акта про нещасний випадок на виробництві з розробкою заходів щодо попередження нещасних випадків

Відповідно до Закону України „Про охорону праці" (ст. 25) власник повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, згідно з ДНАОП 0.00-4.03-98 „Положення про розслідування та облік нещасних випадків на підприємствах".
Дія цього Положення поширюється на підприємства усіх форм власності, всіх громадян, які виконують на цих підприємствах роботу за трудовим договором, проходять виробничу практику або залучаються до роботи з інших підприємств.
Розслідуванню підлягають травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори (далі - нещасні випадки), що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності перевести потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті на підприємстві.
Нещасні випадки, що сталися з працівниками на території підприємства або в іншому місці роботи під час перерви для відпочинку та харчування, розслідуються у випадках:
- якщо буде встановлено факт впливу на потерпілого виробничого фактора чи середовища.— перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці роботи протягом робочого часу, або за дорученням власника в неробочий час, під час відпустки, у вихідні та святкові дні;
— приведення в порядок знарядь виробництва, засобів захисту, одягу перед початком роботи і після її закінчення, виконання заходів особистої гігієни;
— проїзду на роботу чи з роботи на транспорті підприємства або на транспорті сторонньої організації, яка надала його , за наявності розпорядження власника;
— використання власного транспорту в інтересах підприємства Із дозволу власника;
— провадження дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий;
— ліквідації аварій, пожеж та наслідків стихійного лиха на виробничих об'єктах і транспортних засобах, що використовуються підприємством;
— надання підприємством шефської допомоги;
— прямування працівника до об'єкта обслуговування за затвердженими маршрутами або до будь-якого об'єкта за дорученням власника.
Про кожний нещасний випадок свідок, працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні терміново повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу і вжити заходів до надання необхідної допомоги.
Керівник у свою чергу зобов'язаний:
— терміново організувати медичну допомогу потерпілому, доставити його до лікувального закладу. Повідомити про те, що сталося, власника, а також відповідну профспілкову організацію підприємства.
— зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку на робочому місці та устаткування у такому стані, в якому вони були на момент події (якщо це не загрожує життю і здоров'ю інших працівників і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів до недопущення подібних випадків у ситуації, що склалася.
Власник, одержавши повідомлення про нещасний випадок, організує його розслідування комісією в складі:
- керівник служби охорони праці підприємства (голова комісії);
- керівник стуктурного підрозділу або головний спеціаліст;
- представник профспілкової організації;
- спеціаліст санепідстанції в разі гострих професійних захворювань (отруєнь)
Комісія зобов'язана протягом трох діб:
— обстежити місце нещасного випадку, опитати свідків і осіб, які причетні до нього, та одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо;
— розглянути і оцінити відповідність умов праці вимогам номативних актів про охорону праці;
— встановити обставини і причини, що призвели до нещасного ипадку, визначити осіб, які допустили порушення нормативних актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам;
— скласти акт за формою Н-1 у п'яти примірниках і передати його на затвердження власникові;
За результатами розслідування складається акт за формою Н-1 він реєструються і береться на облік.
До акта за формою Н-1 додаються пояснення свідків, потерпілого, схеми, фотографії та інші документи, що характеризують стан робочого місця (устаткування), медичний висновок щодо діагнозу ушкодження здоров'я потерпілого в результаті нещасного випадку, а у разі необхідності також про наявність в його організмі алкоголю, отруйних чи наркотичних речовин
Власник повинен розглянути і затвердити акти за формою Н-1 протягом 1 доби після закінчення розслідування.
Затверджені акти протягом трьох діб надсилаються:
- потерпілому або особі, яка представляє його інтереси;
- керівникові цеху ;
- державному інспекторові охорони праці;
- профспілковій організації, членом якої є потерпілий;
- керівникові служби охорони праці підприємства, разом з іншими матеріалами розслідування.

Проблемні питання

Д.з.

Доступно тільки для зареєстрованих користувачів