Вступ. Розділ 1. Лісозаготівельне виробництво. Тема 1. Підготовчі роботи на лісосіці. Поняття про технологію лісозаготівель. Фази технологічного процесу лісозаготівель. Лісосировинна база, річний лісосічний фонд. Лісосіка і її елементи. Мета і склад підготовчих робіт на лісосіці: визначення меж лісосіки та небезпечних зон, встановлення заборонних знаків обгородження небезпечних, зон, прибирання небезпечних дерев, підготовка лісонавантажувальних пунктів, розмітка трелювальних

Дізнаємось

«Лісокористування» - науково обґрунтована система міроприємств, правил і способів роботи, що регулюють порядок і організацію виробництва при лісоексплуатації та інших видах експлуатації лісу.
«Лісокористування» - це використання корисних властивостей лісів і земель єдиного державного лісового фонду.

Основне правило лісокористування заключається в забезпеченні безперервності користування лісом. Принцип безперервності дає можливість систематично інтенсифікувати господарство і сприяє повному використанню продуктивності лісу.

Найбільш ефективне і вірне визначення розмірів лісокористування по біжучому приросту (тобто, що приросло те і необхідно зрубати).

Завдання:  комплексне використання деревини для забезпечення постійно зростаючих потреб за рахунок покращення використання відходів деревини.

В основу класифікації видів спеціального використання лісів покладено роль лісів, які використовуються як природний ресурс. Вона, зокрема, полягає у значенні лісу як джерела деревини, живиці, інших лісових ресурсів, а також у специфічних якостях лісу: лікувально-оздоровчих, рекреаційних, естетичних. Виходячи з цього, види спеціального права лісокористування за цільовим призначенням можна поділити на:

- використання деревних ресурсів лісу — заготівля деревини, заготівля живиці, заготівля другорядних лісових матеріалів (пнів, лубу, кори і т.д.);

- побічні лісові користування — сінокосіння, випасання худоби, розміщення вуликів та пасік, заготівля деревних соків, заготівля і збір дикорослих плодів, горіхів, ягід, лікарських рослин і технічної сировини;

- використання лісів для відтворення ресурсів тваринного походження користування лісом для потреб мисливського господарства;

- користування  лісом у науково-дослідних цілях;

користування лісом у культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортив-них і туристичних цілях.

Дисципліна «Лісокористування» тісно пов’язана з такими дисцип-лінами:

а) «геодезія» – при відведенні лісосіки в рубку проводять бусольну зйомку, промір довжин сторін та прив’язку даної ділянки (лісосіки) до квартальної сітки;

б) «лісова таксація і лісовпорядкування» - проведення обміру, обліку деревини, визначення об’єму хлиста, сортимента, визначення класу товарності, запасу деревини;

в) «дендрологія» - необхідно знати деревні породи головні та другорядні  лісоутворюючі породи деревини, ареал їх розповсюдження;

г) «лісівництво» - знати, вміти призначити проведення різних видів рубань (головне користування, суцільні, вибіркові, поступові, доглядові рубання) і дотримуватись правил їх проведення;

д) «механізація л/г» - примінення та використання різноманітної техніки на лісозаготівлях (бензопили, звалювальні машини, трелювальні трактори, канатні пристрої для трелювання, лісовозні автомобілі);

е) «основи охорони праці» - знати і дотримуватись правила техніки безпеки при виконанні основних видів лісозаготівельних робіт;

є) «економіка організація і планування л/г виробництва» - організація виробництва, організація комплексної бригади, управління колективом.



Ліси України за призначенням і розміщенням виконують переважно екологічні (водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі та інші) функції і мають обмежене експлуатаційне призначення. Лісові ресурси посідають одне з чільних місць в ресурсній базі  економіки України.
  Серед міжгалузевих комплексів вага лісовиробничого комплексу  по  обсягам виробництва  складає - 2,8%, по чисельності   працюючих - 4,6%,   по   вартості основних  виробничих  фондів-близько - 2%.  Поставками  готової  продукції  і лісоматеріалів комплекс зв’язаний більш ніж з 100 галузями. Україна  не  має значних запасів лісових ресурсів, які є базою для розвитку  лісопромислового комплексу. До лісових ресурсів  відносять  деревину, технічні, харчові,  кормові та інші ресурси,  а  також  корисні  натуральні  якості  лісу  водоохоронні, захисні, кліматично-регулюючі, санаторно-гігієнічні, оздоровчі.

  Загальна площа лісового фонду України складає близько 10,8 млн. гектарів, в т.ч. покрита лісом  –  8,6  млн.  га. Нерівномірність розміщення лісів є наслідком різноманітних природних умов, але більшою мірою - впливу господарської діяльності людини, яка призвела до знищення лісів.

Ліси, як цінний скарб України, підлягають охороні і захисту, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на їх збереження від знищення, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб, а також раціональне використання.

Лісистість України становить 15,6%, що є мінімальною лісистістю серед країн Європи. Лісистість Румунії - 29%, Болгарії - 30%, Франції - 31%, Білорусі - 42%, Чехії - 33,4%, Словаччини - 40,8%, Німеччини - 30,1%, Норвегії - 26,9%, Швеції - 60,3, Фінляндії - 64,7%, Італії - 32,7%, Іспанії - 26,7%, Франції - 27,6%, Польщі - 28,6%, США – 32,7% і навіть в спекотній Греції - 44%. Лише в Туреччині, якщо її можна назвати європейською країною, лісистість менше нашої – 12,8%.

Науковці вважають, що оптимальна лісистість України в цілому повинна становити 19-22%, в тому числі Полісся 37% (фактична 26,1%), Лісостепу 17% (13%), Степу 8% (3,5%), Карпат 50-53% (40,2%), Криму 12-13% (10%).

Економічне значення лісу полягає у тому, що він є основним джерелом деревини, технічної і лікарської сировини, кормових, харчових та інших лісових продуктів, що використовуються для задоволення потреб різних галузей народного господарства та населення. Зокрема, ліс — це основа кормової бази для тваринництва, для ведення мисливського господарства, основа паперової, меблевої, фармацевтичної та інших галузей промисловості.

Нерівномірність розміщення лісових ресурсів є наслідком різноманітних природних умов, але в більшій мірі – впливу господарської діяльності людини, яка призвела до знищення лісів. Так лише в період 1814 – 1914 років площа лісів зменшилась на третину.

Тотальні вирубки лісу в період Другої світової війни і в післявоєнні роки призвели до нерівномірного розподілу вкритої лісом площі по його ростовим групам: молодняк досягає 45% , середньовіковий ліс – 38%, стиглий – 7%.  Між тим як оптимальні значення цих показників повинно складати відповідно 32, 34, 17. Особливо інтенсивні рубки ведуться в соснових і дубових посадках, в яких на стиглий ліс припадає менше ніж 4%. В цілому спілі ліси займають площу, яка в 2,5 рази менше оптимальної, а в соснових лісах – в 7 разів менше.

На території України переважають цінні хвойні (сосна, ялина, піхта) і твердолистяні породи, серед яких особливо цінною деревиною є дуб, бук, явір, ясень. Часто зустрічаються клен, черешня, груша, які дають цінну сировину для меблевої промисловості.

По народногосподарському значенню і функціям ліси України розділяють на дві групи. До першої групи (48% площі лісів) відносять водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні і оздоровчі ліси, а також ліси спеціального цільового призначення. Деревину в лісах першої групи заготовляють при проведенні лісогосподарських міроприємств – рубок догляду за лісом санітарних і лісовідновлюючих рубок стиглого лісу. До другої групи (52%), належать ліси, які мають захисне і гранично-експлуатаційне призначення.

Важливим напрямком збереженням лісів є пошук резервів деревинної сировини на засаді його більш раціональної хіміко-механічної переробки, використання замінювачів, комплексне використання листя, гілок, кори, стружки, тирси, коріння та інше.

До складу лісового комплексу входять три промисловості: лісова, деревообробна та целюлозно-паперова. В лісовій промисловості найбільш розвинутими є лісозаготівельне та лісохімічне виробництва. Лісозаготівельне виробництво забезпечує заготівлю круглих лісоматеріалів, виробництво технологічної тріски та транспортування їх на кінцеві пункти (нижні склади, пункти споживання), заготівлю та вивезення осмолу та деревної зелені. Лісохімічне виробництво в складі лісової промисловості забезпечує переробку осмолу на каніфоль, скипидар, а деревної зелені – на вітамінне борошно екстракт, пасту, віск та інші продукти, заготівлю та переробку живиці.

Лісову промисловість відносять до видобувних галузей важкої промисловості. Продукцію лісової промисловості використовують головним чином як предмет праці. Практично всі галузі народного господарства споживають лісоматеріали або вироби, виготовлені з деревини. Основне завдання лісової промисловості й інших галузей лісового комплексу на сучасному етапі розвитку економіки України, який характеризується загостренням економічних і екологічних протиріч, це нарощування обсягів виробництва за рахунок комплексного та ефективного використання лісосічного фонду та використання ресурсів деревини (без нарощувань обсягів лісозаготівель). Стабілізація обсягів лісозаготівель має важливе економічне, екологічне соціальне значення, оскільки ліси є цінним компонентом природи, фактором, що стабілізує навколишнє природне середовище. Скорочення вирубки лісів сприяє поліпшенню клімату, посиленню і підвищенню продуктивності сільськогосподарських угідь.

До деревообробної промисловості належать підприємства, які здійснюють механічну та хіміко-механічну обробку, а також переробку деревини. В складі деревообробної промисловості виділяють три групи виробництв: перша – виробництва, які здійснюють первинну обробку деревини (лісопильне, шпалопильне); друга вторинна обробка деревини (паркетне, фанерне, меблеве, деревостружкових плит, сірників, стандартних будинків і деталей та ін.); третя хіміко-механічна переробка деревини (деревоволокнистих плит, деревних пластиків). Особливе місце тут належить виробництву деревостружкових і деревоволокнистих плит, що дає змогу ефективно використовувати відходи лісопиляння та інших деревообробних виробництв, отримуючи продукцію, яка користується підвищеним попитом і є основним матеріалом для розвитку меблевої промисловості. Виробництво деревостружкових і деревоволокнистих плит динамічно розвивається. З 1980 по 1995 рік виробництво деревостружкових плит в Україні збільшилось в 2,3 рази, деревно-волокнистих плит у 3,1 рази. Деревообробна промисловість є важливою галуззю лісового комплексу. Її підприємства виготовляють головним чином товари народного споживання. Однак значна частина продукції деревообробної промисловості споживається в народному господарстві як предмети та знаряддя праці. Продукцію деревообробної промисловості використовують будівельна індустрія, транспорт, сільське господарство, майже всі галузі промисловості.

Целюлозно-паперова промисловість,  входячи  до  складу  хіміко-лісового комплексу, тісно  пов’язана  з  лісовою  промисловістю  поставками  сировини (балансів, технологічної тріски). Галузь має чітку соціальну  спрямованість, оскільки її продукція сприяє більш повному задоволенню  потреб  населення  в товарах,  його  культурному  та  духовному  розвитку.  Продукція  целюлозно-паперової промисловості  є  ефективним  замінником  цінної  деревини.  Тому прискорений розвиток целюлозно-паперової промисловості дає  змогу  економити ресурси  деревини,  сприяє  поліпшенню  структури  споживання  деревини   та збереженню лісів.

              Целюлозно-паперова промисловість представлена наступними виробництвами: деревної маси та целюлози; паперу та картону; виробів з паперу  та  картону. Всі три  виробництва  взаємопов'язані,  задовольняють  різноманітні  потреби галузей народного господарства та населення. Відзначимо, що рівень  розвитку целюлозно-паперової  промисловості  не  відповідає  сучасним   вимогам.   За обсягами споживання на душу  населення  Україна  відстає  від  індустріально розвинутих країн ( у 1990 р. випуск паперу на душу населення становив 7  кг, а у багатьох розвинутих країнах – понад 100 кг, в США –  300  кг).  Целюлозно-паперова промисловість виробляє недостатньо  паперу,  який  використовується для санітарно-гігієнічних потреб, виготовлення обоїв тощо. Одна із  важливих економічних проблем розвитку целюлозно-паперової промисловості  –  докорінне покращання  якості   кінцевої   продукції,   особливо   паперу;   розширення асортименту продукції з метою найбільш повного задоволення потреб  заселення в продукції підвищеного попиту.

            До галузей лісового комплексу належить лісове  господарство,  основне  завдання  якого –    це    відтворення    високопродуктивних лісів,  багатофункціонального  призначення,   їхній   захист   і   охорона.   Лісове господарство має обмаль вузькоспеціалізованих підприємств, які  б  займалися тільки лісовирощуванням, охороною та захистом  лісу.  Більшість  підприємств лісового  господарства  комплексні.  Крім  лісовирощування  вони  займаються лісоексплуатацією та переробкою  деревини  на  товари  широкого  вжитку.  Як правило,  деревообробні  виробництва  підприємства   лісового   господарства характеризується   низьким   рівнем   технічного    розвитку,    організації виробництва та праці неефективним використанням сировинних ресурсів.

            Лісове господарство відтворює ліси  на  всіх  землях,  призначених  для лісовирощування,  шляхом  створення,   формування   та   збереження   цінних насаджень; забезпечує покращання якісного складу  лісів,  підвищення  їхньої продуктивності та скорочення строків лісовирощування на  підставі  досягнень науки і техніки. Лісове господарство здійснює контроль за збереженням  лісів відповідно до  вимог  законодавства  України;  виконує  сукупність  робіт  з обробітку  ґрунтів,  збору  та  перероблення  лісового  насіння  вирощування посадкового матеріалу,  селекції деревних порід посіву  посадки  та  догляду за лісовими культурами. Здійснює рубки  догляду  за  лісом,  лісозахисні  та лісоохоронні  заходи.  Працівники  лісового  господарства  визначають  місця щорічної   рубки   стиглих    насаджень    і    здійснюють    контроль    за лісокористу-ванням.



Недостатня лісистість території України незначні запаси стиглого та перестійного лісу невисока продуктивність середньовікових і пристигаючих лісів створюють труднощі щодо забезпечення лісопромислового комплексу місцевою сировиною, а народного господарства і населення - кінцевою продукцією з деревини. Ці труднощі ускладнюються тим, що скорочується постачання деревини з Росії. Для успішного вирішення цього завдання необхідно розробити національну довгострокову програму підвищення ефективності відтворення лісових ресурсів і раціонального їх використання. Доцільно в короткий строк досягти зменшення залежності підприємств лісопромислового комплексу від імпорту деревини. Для остаточного вирішення цієї проблеми необхідний тривалий період. Разом з тим є можливість частково вирішити її у більш короткий строк. У першу чергу, це більш ефективне використання ресурсів деревини та її замінників, які є на численних підприємствах і в організаціях. Із загального об'єму деревинних відходів лісозаготівельного та лісогосподарського виробництва близько 2,6 млн. м3 можна буде використати для виробництва промислової продукції. Це значний резерв деревної сировини. Він становить близько 40 % деревини, яка заготовляється в процесі головного користування лісом.
На лісозаготівлях широко використовується різноманітна техніка, а зокрема це – бензопили, звалювальні машини, гілкорізні машини, трелювальні трактори, лісовозні автомобілі – різних типів та марок. 



ПРАВА І ОБОВ'ЯЗКИ МАЙСТРА ЛІСУ.
 Майстер лісу має право:

підбирати склад бригадирів виробничих бригад і здійснювати розстановку    робітників по робочих місцях;
подавати  пропозиції  лісничому  щодо  прийому  та  звільнення
робітників;

     - подавати пропозиції лісничому про заохочення кращих працівників та накладання   стягнень   на   порушників   виробничої  та  трудової дисципліни, про  притягнення  до   відповідальності  осіб,  які порушують правила  і інструкції по охороні праці;

- призупиняти роботу на місцях, що не відповідають вимогам правил техніки безпеки, не допускати до роботи осіб, які порушують ці правила.



Обов'язки  майстра лісу:



чітко знати межі своєї лісодільниці, агротехніку, технологію, засоби механізації робіт в лісовому господарстві;
організовувати  виконання  всіх  робіт  на  закріпленій  за  ним лісодільниці;
здійснювати контроль за правильністю лісокористування, охороною та захистом лісу;
дотримуватись правил відпуску лісу, рубок догляду, сінокосіння, випасу худоби і інших видів користування та приймати необхідні міри по виявленню і недопущенню лісопорушень;
затримувати лісопорушників і накладати арешт на незаконно добуту деревину, складати акти лісопорушень;
приймати міри по  виявленню та ліквідації лісових пожеж одночасним повідомленням про це лісничого, старшого майстра;
здійснювати нагляд за санітарним станом лісу, своєчасно виявляти виникнення та розповсюдження вогнищ шкідників і хвороб лісу;
приймати участь  у відводах лісосік,  освідченні місць рубок заготовлених лісоматеріалів, ділянок відведених під підсочку;
нести матеріальну відповідальність за збереження лісо продукції товарно-матеріальних цінностей, а також за стан новостворених лісових культур до переводу їх в покриту лісом площу на всій майстерській лісодільниці;
забезпечити своєчасну видачу нарядів на виконання робіт, вживати заходів  щодо  виконання  завдань  кожною  бригадою,  кожним робітником;
вести табель робочого часу, оформляти первинну документацію на виконані роботи;
забезпечувати виконання організаційно-технічних міроприємств, які направлені на поліпшення умов праці, розпоряджень та наказів по охороні праці;
надавати першу медичну допомогу потерпілим при нещасних випадках і в подальшому приймати міри для надання кваліфікованої медичної допомоги;
вести необхідну документацію по охороні праці .

Навчимось

Вести та заповняти необхідну документацію.

Проблемні питання

Д.з.

Доступно тільки для зареєстрованих користувачів