Тема 1. Поняття про лісозаготівельне виробництво. Лісозаготівельне підприємство і його структура. Типи лісозаготівельних підприємств. Комплексні лісові підприємства. Структурна схема лісозаготівель. Особливості лісозаготівельної промисловості. Лісосировинна база, лісосічний фонд. Розрахункова лісосіка і способи її визначення.

Дізнаємось

План заняття:
1. Лісозаготівельне підприємство і його структура. Типи лісозаготівельних підприємств. 

2. Структурна схема лісозаготівель. 

3. Лісосировинна база, лісосічний фонд.

4. Розрахункова лісосіка і способи її визначення.


1. Структура і значення підприємства.
Лісова промисловість України
Лісова і деревообробна промисловість об'єднує заготівлю і перероб­ку деревини та інших лісових багатств (лікарської сировини, ягід, пло­дів, грибів); основні її галузі — лісозаготівельна, деревообробна, целю­лозно-паперова і лісохімічна.

Частка лісової і деревообробної промисловості в усьому промисло­вому комплексі України досить низька (менше 2,5%), галузь не задо­вольняє потреб національної економіки і населення в багатьох важли­вих видах продукції. Це пов'язано, насамперед, з обмеженою сировин­ною базою: невисока лісистість (лісами вкрито 14% території країни), переважання лісів з обмеженим експлуатаційним значенням, невеликі заготівлі лісу. Потреби галузі покриваються за рахунок власних ресур­сів лише на третину, решта деревини завозиться (переважно з Росії).

Основою розвитку галузі є лісове господарство. Воно займається розведенням (насадженням), упорядкуванням, захистом та охороною лісів; розвинене в усіх регіонах України, найбільше — у Карпатах і на Поліссі. Не відповідають потребам і обсяги лісонасаджень; оптималь­ної лісистості (19%) в Україні можна досягти, якщо виростити додат­ково ліси на площі 2,8 млн. га. Це означає, що у найближчі 10 років площі лісів треба щорічно збільшувати на 250 — 280 тис. га (у 6 разів більше, ніж зараз).

Лісозаготівельна промисловість проводить вирубування, вивіз і пер­винну обробку деревини. Її продукція — ділова деревина, яка викори­стовується у деревообробній і целюлозно-паперовій промисловості, будівництві. Щорічний обсяг деревини, що заготовляється в Україні, становить 12 — 15 млн. м3. В останні роки зменшилося споживання деревини у промисловості і будівництві, але помітно збільшилося поста­чання деревини для населення. В Україні лісозаготівельна промисловість розвинена в лісових районах — у Карпатах і на Поліссі.

 Деревообробна промисловість поділяється на лісопильну, фанерну, меб­леву, виробництво деревостружкових плит, сірників, будматеріалів. Лісо­пильна промисловість постачає пиломатеріали і тяжіє у своєму розмі­щенні до лісозаготівель (Чернівці, Берегомет, Брошнів, Вигода, Рахів, Свалява, Стрий — у Карпатах, Костопіль, Ковель та ін. — на Поліссі).

Фанеру виготовляють з берези, підприємства тяжіють до сировини (Львів, Костопіль, Оржів).

Деревостружкові плити виготовляють для потреб меблевої промис­ловості переважно в лісових районах, найбільші центри — Свалява, Тересва, Костопіль, Київ.

Меблева промисловість виробляє майже половину продукції дерево­обробної промисловості. Тяжіє вона до споживача. Центрами виробни­цтва меблів є, практично, всі великі міста держави та ряд середніх і малих міст. Найбільші підприємства розміщені у Києві, Харкові, Львові, Ужгороді, Сваляві, Чернівцях, Дніпропетровську.

Целюлозно-паперова промисловість розвивається в лісових районах, у місцях, де є електроенергія і вода. Найбільші підприємства — Жидачівський картонно-паперовий комбінат (Львівська область), Рахівська (Закарпатська область) і Корюківська (Чернігівська область) картонні фабрики, Понінківська паперова фабрика (Хмельницька область), Херсонський та Ізмаїльський целюлозні заводи, Малинська (Житомир­ська область) і Дніпропетровська паперові фабрики та ін.

Підприємства галузі задовольняють потреби України у такій про­дукції тільки наполовину.

Лісохімічна промисловість продукує кормові дріжджі, синтетичні смо­ли, оцтову кислоту, метиловий спирт, скипидар та ін. Сировиною для неї є відходи від лісозаготівельної І деревообробної промисловості (гіл­ки, живиця, тирса та ін.), тому виробництва зосереджені у лісопромислових районах. Найбільші підприємства розміщені у Карпатах (Вели­кий Бичків, Вигода, Свалява, Перечин), на Поліссі {Славута, Корос­тень, Клевань).

Основні проблеми розвитку лісової і деревообробної промисловості — дефіцит сировини та її некомплексна переробка. Важливі напрямки розвитку галузі — раціональне використання лісових ресурсів, модернізація підприємств, створення безвідхідних виробництв.

2.  Сучасний стан розвитку лісових ресурсів.

     В умовах незалежності України лісова промисловість має особливе значення для підвищення рівня забезпеченості держави та населення продукцією лісового комплексу та покрашення, за рахунок збільшення обсягів лісових насаджень, екологічної обстановки.

     За попередніми даними, в 1998р., у зв’язку з скороченням обсягів виробництва лісової промисловості, у зв’язку з скороченням поставок деревини з інших регіонів і розривом господарських зв’язків, Україна недоодержить (в круглому обчисленні) близько 6 млн. м3 лісової сировини та біля 22% виробленої з неї продукції. В цілому в 1997р. обсяги продукції лісової промисловості скоротились на 7,6 млн. грн. Такі втрати були спричинені, в першу чергу неефективністю та неінтенсивністю використання деревинних ресурсів, яких і без того не вистачає. В Україні інтенсивність використання лісових ресурсів є найнижчою серед країн Європи.
     Значні обсяги деревини Україна не добирає у лісах неспеціалізованих фондотримачів (колгоспів, міських лісів і парків, воєнлісгоспів), а також у захисних смугах полів, річок і водоймищ.

     Однією з причин уповільнення темпів розвитку раціональних технологій і удосконалення галузевої структури випуску продукції лісової промисловості була порочна орієнтація на поставки деревини і продукції, яка виготовлена на її основі, з інших регіонів. Тому в нас не досягло належного розвитку виробництво плит, картону і прогресивної тари. Склалася парадоксальна ситуація, коли за рахунок власних ресурсів потреби держави в деревній сировині та продукції лісової промисловості задовольняються тільки на 1/3, тоді як деревні відходи використовуються тут на 50-60%, а використання біомаси є значно нижчим, ніж у розвинутих країнах.

     З переходом до ринкових відносин і завоюванням Україною незалежності підвищення ступеня задоволення її потреб у лісопродукції за рахунок місцевих ресурсів набуває особливої актуальності, оскільки для збереження існуючого рівня виробництва необхідно щорічно закуповувати деревину та її продукти на суму до 4 млрд. дол. США.

     При сучасній структурі споживання лісопродукції, яка склалася, потреба в ній у 2005р. зросте (у порівнянні з 1997р.) на 15%, а власні ресурси сиророслого лісу на цей час розширяться тільки на 1,5%, тобто розрив між лісосировинними ресурсами місцевого виробництва і потребою в них стане ще більшим. Дослідження структури потреб у деревині для виробництва основних видів продукції показали, що у перспективі потреба у пиломатеріалах помітно знизиться, а у прогресивних видах лісопродукції (деревних плитах, пресованих виробах, картоні, папері та ін.) – збільшиться у кілька разів. Розвиток цих виробництв які використовують вторинні ресурси (деревні відходи , макулатуру, кострицю та інше), забезпечить підвищення повноти та ефективності використання біомаси дерева, а також одержання замінників суцільної деревини.

     Також ці тенденціїї можна прослідити з даних Статистичного щорічника (Які подані у додатках у вигляді таблиць).[Джерело 10, с.378]
     Баланси виробництва підприємств лісової промисловості та споживання лісоматеріалів та лісопродукції в Україні свідчать, що за 1990-1996 рр. їх поставки з інших республік скоротилися на 38%. Причому характерним є скорочення ввезення лісоматеріалів у непереробленому вигляді : ділової деревини – більш як у 2 рази, пиломатеріалів – на 33%, паливних дров – у 6 разів, інших пиломатеріалів – на 1/3. Ввезення клеєної фанери знизилося в 3 рази, тоді як деревностружкових плит – виросло у 4 рази, деревноволокнистих плит – в 6, картону – в 4,5 і паперу – в 2 рази. Збільшення ввезення продукції глибокої хіміко-механічної переробки деревини особливо виявилося в останні роки і є прогресивним явищем у торгівельно-економічних відносинах між країнами колишнього союзу. Але в умовах економічної незалежності України такий обсяг її поставок має і негативні наслідки – у зв’язку з нестабільною, завдяки нестабільності національної валюти, ціновою політикою.

     Щорічне вивезення лісоматеріалів за межі республіки становить близько 1млн. м3 (в умовному обчисленні0. Це – незначна кількість деревини бука і дуба, а також окремі види паперу і картону.

     Збільшення обсягів виробництва на підприємствах лісової промисловості, а саме в лісовій, деревообробній та целюлозно-паперовій, можливе шляхом збільшення повноти використання всієї біомаси дерева, вторинних та інших волокнистих матеріалів та використання замінників. У перспективі приріст місцевого виробництва лісоматеріалів реальний за умов значного розширення площ швидкорослих і технічно цінних порід, здійснення ряду організаційно-технічних заходів по підвищенню продуктивності виробництва, переорієнтації експлуатації лісів І групи та інших лісових ресурсів. 

     Сьогодні, коли Україна переживає не легкі часи, коли економіка знаходиться в занепаді і маже в більшості галузях народного господарства існує безліч різноманітних проблем, економічний стан підприємств лісової промисловості та лісового комплексу в цілому хоче бажати кращого. Нестабільність української економіки та національної валюти, нестача обігових коштів фінансових активів підприємств призводять до постійного зменшення обсягів випущеної продукції, її якості та конкурентноспроможності на ринку. Подальший розвиток галузей лісової промисловості потребує повного радикального реформування, що включає в себе заміну фізично та морально застарілого обладнання, наділення підприємств обіговими коштами, розробка ефективних, раціональних технологій, раціональне використання відходів. На превеликий жаль, сьогодні, в державі існує значний дефіцит грошових коштів і тому сподіватись на реформування в близькому майбутньому лісової промисловості та народного господарства в цілому не доводиться. 

3. Лісовий фонд України.

     Лісовий фонд – це територія лісів і земель, покритих лісом, які призначенні для потреб лісового господарства. Лісовий фонд відділений від земель іншого призначення відповідно до чинного законодавства. До земель лісового фонду належать лісові (призначені для вирощування лісу) та нелісові (рілля, сінокоси, води тощо)

     Загальна площа лісового фонду становить 9942 тис га, лісова — 9152 тис га, покрита лісом — 8620 тис га. Частка прських лісів становить 21,8%

     Ліси розміщені дуже нерівномірно. Наприклад, в Українських Карпатах ліси займають 40,5% від площі, в Кримських горах – 32%, на поліссі – 26,1%.В Лісостеповій зоні цей показник складає 12,2%,а в Степовій – 3,8%.До найбільш лісистих областей належать – Закарпатська, Івано-Франківська, Рівненська, Житомирська, Волинська і Чернівецька. [Джерело 1, с.452]
     У складі лісового фонду України переважають ліси першої групи загальна площа яких становить 5072 тис га (51%) Ліси першої групи мають велике економічне та соціальне значення. Цінність їх визначається в першу чергу захисними, рекреаційними, охоронними та іншими численними корисними функціями, які вони виконують. У складі лісів першої групи водоохоронні ліси становлять 314,5 тис га 3 них заборонні смуги лісів по берегах річок, озер, водосховищ та інших водних об'єктів займають 268,8 тис га, заборонні смуги лісів, що захищають нерестовища цінних промислових риб,— 45,7 тис га. [Джерело 2, с.75]
     Лісові масиви України, що виконують захисні функції, становлять 1184,9 тис га 3 них протиерозійні ліси мають площу 527,4 тис га, захисні смуги лісів уздовж залізниць, автошляхів шляхів загальнодержавного та обласного значення — 229,9 тис га, особливо цінні лісові масиви — 20,5 тис га, державні захисні лісові смуги — 1,9 тис га, байракові ліси, стрічкові бори, степові — 405,2 тис га. Ліси, що виконують санітарно-гігієнічні та оздоровчі функції, становлять 1751,3 тис га 3 них ліси зелених зон навколо міст, населених пунктів і промислових підприємств займають площу 1581,0 тис га, санітарної охорони джерел водопостачання — 40,2 тис га, санітарної охорони курортів — 116,2 тис га, міські — 13,9 тис га. Ліси спеціального цільового призначення становлять 202,2 тис га, з них заповідників — 135,3 тис га, національних і природних пам'яток — 57,4 тис га, заповідних лісових ділянок, а також лісів, що мають наукове та історичне значення — 9,5 тис га.

     У складі лісового фонду України переважають державні ліси, загальна площа яких сягає 7550 тис га Загальна площа колгоспних лісів становить 1884 тис га. Як правило, вони представлені малопродуктивними насадженнями з малою часткою стиглих деревостанів.

     Забезпеченість лісом населення України —0,17 га на людину — одна із найнижчих в Європі В Югославії вона сягає 0,46 га, у Болгари — 0,42, в Румуни — 0,29, в Польщі — 0,24 га Забезпеченість деревиною становить 25,4 м3 на одного жителя України 

     Загальний запас деревини в лісах України становить 1319,9 млн м3, в стиглих і перестійних насадженнях — 122,8 млн м3.

     Лісистість території України (частка покритої лісом площі) становить 14,5 % За окремими регіонами держави лісистість така Карпати — 34%, Крим — 32, Полісся — 29, Лісостеп — II, Степ — 3 %. Що можна прослідити за даними карти (поданої у додатках).[Джерело 12, с.15, 30]
     Лісистість території України значно менша від лісистості країн Європи Наприклад, лісистість Югославії становить 41,1 %, Болгари — 34,4, Польщі — 28, Румуни — 28,1, Німеччини — 29,0, Угорщини — 18,0 % Передбачається, що лісистість території України в 2005 р досягне 15,8 %. В цілому доцільно залісити близько 3 млн га нелісової площі, щоб у перспективі довети лісистість території до 20 %.

     У державних лісах України переважають молодняки (44 %) Інші вікові групи становлять: середньовікові – 39%; пристигаючі – 10; стиглі й перестійні — 7 %.
     У складі лісового фонду переважають хвойні породи, покрита лісом площа яких становить 2916,6 тис га. Твердолистяні породи займають площу 2578,2 тис га, м’яко листяні породи — 624,0, чагарники — 11,6, інші деревні породи — 21 тис га. Найбільшу частку покритої лісом площі займають сосна (34,7 %) і дуб (26,3 %). Серед інших деревних порід ялина — 9,9 %, бук — 9,3, вільха — 4,2, береза — 5,4, граб — 3,7, ясен — 1,4; ялиця — 1,4, осика — 1,2, інші породи — 2,0 % Наведені цифри свідчать, що лісовий фонд України представлений в основному цінними твердолистяними та хвойними породами.

     Середній запас деревини на 1 га покритої лісом площі України становить 153 м3, в стиглих і перестійних лісах — 252 м3. Середньорічний приріст деревини на 1 га покритої лісом площі становить 4,0 м3 Найбільш продуктивні — це ліси Карпат (приріст деревини 5,1 м3/га) У цілому продуктивність лісів України відповідає середньому європейському рівню Так, приріст деревини на 1 га покритої лісом площі в Угорщині становить 6,2 м3, Німеччині — 5,6, Польщі — 3,4, Югославії — 3,3, Болгари — 1,8 м3.

     У лісах України дуже мало стиглих і перестійних насаджень, площа яких становить 500 тис га (5,8 %) Середній вік хвойних насаджень 42 роки, твердолистяних — 52, м'яколистаних — 33

     Ліси України — це "зелене золото" молодої держави. Вони є джерелом цінної промислової сировини, продуктів харчування, стабілізуючим фактором навколишнього природного середовища Для примноження цього національного багатства необхідно істотно підвищити продуктивність лісів, поліпшити їх охорону та захист. Питання підвищення ефективності відтворення лісів необхідно розглядати в тісному взаємозв'язку з організацією раціонального використання всіх компонентів лісу.

Лісові ресурси — це сукупність матеріальпих благ лісу, які можна використати без шкоди навколишньому середовищу і з найбільшою народногосподарською ефективністю. Всю різноманітність компонентів лісових ресурсів залежно від їх призначення й особливостей використання можна об’єднати в такі групи: сировинні ресурси деревного походження (деревина, деревна зелень, кора), ресурси недеревного походження (гриби, ягоди, плоди, горіхи, лікарські ресурси, кормові та технічні ресурси недеревної рослинності тощо), ресурси тваринного походження (корисна та шкідлива лісова фауна, яйця, мед, роги, диких тварин тощо); багатосторонні корисні функції лісу та його позитивний вплив на навколишнє середовище.

     Всі групи компонентів лісових ресурсів мають важливе економічне і соціальне значення. Їх доцільно використовувати в народному господарстві в напрямах, які дають змогу досягти високих кінцевих результатів.

     Користування лісовими ресурсами поділяють на головне і проміжне Головне користування лісом — це процес заготівлі деревини в стиглих і перестійних насадженнях. Проміжне користування лісом здійснюється в процесі догляду за лісом, санітарних рубок і рубок, пов'язаних з реконструкцією малоцінних лісових насаджень Головне користування лісом необхідно здійснювати в межах розрахункової лісосіки Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" (стаття 43) передбачає застосування економічних санкцій в тому випадку, якщо об'єми головного користування перевершують розрахункову лісосіку.

     Головне користування лісом здійснюється в межах розрахункової лісосіки. Деревина, яка заготовляється в процесі головних рубок, використовується найбільш повно На більшості комплексних лісових підприємств України відходи лісозаготівельного виробництва застосовують для виготовлення продукції (технологічної тріски, вітамінного борошна, товарів народного споживання тощо), як паливо і для екологічних потреб (укріплення схилів, збагачення лісових грунтів тощо). Значно гірше використовується деревина, яка заготовляється в процесі проміжного користування лісом Так, коефіцієнт використання потенційних ресурсів деревини від санітарно-вибіркових рубок на підприємствах Мін лісгоспу України в 1991 р становив 0,954, прохідних — 0,954, прорідження — 0 920, освітлення і прочисток — 0,500 Низький рівень використання деревини від рубок проміжного користування лісом пов’язаний з невисокою якістю сировини, з якої важко виготовити кінцеву продукцію (ДСП, ДВП, целюлозу, папір тощо) 
     Деревну зелень хвойних порід використовують для виготовлення вітамінного борошна, хвойного екстракту, хвойної пасти та іншої продукції. Як бачимо із таб. В окремих областях України, яких невелика частка хвойних лісів, деревна зелень не використовується. У цілому в Україні застосовують тільки 30% потенційних ресурсів деревної зелені. Найбільш високий рівень використання деревної зелені досягнуто у Херсонській, Волинській, Полтавській, Дніпропетровкій, Житомирській, Київській, Рівненській, Хмельницькій і Сумській областях. 

     Стан відтворення та використання лісосировинного потенціалу лісів характеризує об’єм головного та проміжного користування лісом, який припадає на 1 га лісової площі. Найбільш високий рівень інтенсивності головного та проміжного користування лісом досягнутий в Чернівецькій Вінницькій Івано-Франківській та Хмельницькій областях України

     Важливе економічне і соціальне значення мають ресурси недеревної рослинності та лісової фауни з яких комплексні лісові підприємства виготовляють цінні харчові продукти Необхідно відзначити що в Україні є значні резерви збільшення заготівлі недеревної рослинності (головним чином за рахунок плантаційного відтворення). Наукові дослідження та досвід передових підприємств свідчать що плантаційне відтворення ягід, плодів та грибів є важливим фактором підвищення ефективності використання недеревної рослинності.

     Аналізуючи відтворення та використання ресурсів мисливської лісової фауни і мисливських угідь на території лісового фонду України бачимо що їхній потенціал використовується погано зокрема кормові ресурси мисливських угідь Так відстрілювання лосів рекомендується здійснювати при чисельності тварин на 1000 га мисливських угідь не менше 2 оленів — 10 козуль — 15 кабанів — 2 зайців русаків — 20 Наведені дані (табл 4 3 ) свідчать що в Україні тільки чисельність дикого кабана досягла рівня який дає змогу здійснювати відстрілювання тварин без шкоди для їхнього розширеного відтворення.



4. Розрахункова лісосіка - щорічна науково обґрунтована норма заготівлі деревини в порядку рубок головного користування, яка затверджується для кожного власника, постійного користувача лісів окремо за групами порід, виходячи з принципів безперервності та невиснажливості використання лісових ресурсів.

Розрахункова лісосіка загалом для України, Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя визначається як сума затверджених у встановленому порядку розрахункових лісосік, передбачених частиною першою цієї статті.

Пропозиції та відповідні обґрунтування щодо розрахункової лісосіки готуються лісовпорядними організаціями.

Розрахункова лісосіка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.



                     Розроблено на принципово новій основі методику визначення розрахункової лісосіки, де об'єктом використання моделі залишаються одночасно узяті всі господарські секції, вкриті лісовою рослинністю,  включені у розрахунок головного користування ділянок підприємства. Доведено високу ефективність нової методики порівняно з чинною при оптимізації лісокористування на підприємствах.

Методика визначення розрахункової лісосіки.  1. За цією методикою під час лісовпорядкування визначається розрахункова лісосіка з рубок головного користування (в подальшому – розрахункова лісосіка), яка розглядається на лісовпорядних нарадах. 2. Погодження та затвердження розрахункових лісосік здійснюється згідно з відповідною інструкцією, затвердженою наказом Міністерства екології та природних ресурсів України. 3. Розрахункова лісосіка є організаційно-технічним показником, який, спираючись на засади нормального лісу, слугує основою планування лісосічного фонду і регламентує щорічний граничний обсяг заготівлі деревини. 4. Розрахункова лісосіка визначається в можливих для експлуатації лісах кожного лісогосподарського підприємства (постійного лісокористувача), в межах категорій, господарських частин, господарств, господарських секцій і способів рубок. 5. Беручи до уваги усталену систему обліку лісових ресурсів, основою розрахунку є метод за площею. 6. Вихідною інформацією, поряд із віком стиглості, слугує розподіл площі вкритих лісовою рослинністю земель за класами віку. 7. Усі господарські секції, що беруть участь у розрахунку, діляться на постійні (основні) та тимчасові. 8. Основним способом розрахунку для державного лісогосподарського підприємства є модель, котра, володіючи явищем системного ефекту, дозволяє якнайшвидше перейти на рівномірне лісокористування в межах об’єкта розрахунку, мінімізуючи втрати від залучення в головну рубку всіх, окрім стиглих, насаджень. 8.1. Об’єктом застосування моделі одночасно виступають всі господарські секції включених у розрахунок головного користування вкритих лісовою рослинністю земель підприємства із суцільно-лісосічним способом рубок і величиною класу віку 10 років. 8.2. З кожної постійної секції та відповідних їй тимчасових формуються групи. Кожній групі присвоюється індекс (w), а кожній секції – (w,z), причому у постійних секцій z завжди дорівнює 1. 8.3. Співвідношення між початковим класом віку стиглих насаджень і оборотом рубки має вигляд 10 /( , )( , ) w zw z Tm = . 8.4. Насамперед здійснюється рангування насаджень за стиглістю: 

Площа розрахункової річної лісосіки визначається за формулою:

         Q

 F =  ------

               g

де Q – річний об′єм виробництва в м3.

    g -  середній запас деревини на 1 га.

Навчимось

Технологією прийнято називати науку чи сукупність знань про різні фізичні, хімічні таінші способи оброблення (переробки) сировини або напівфабрикатів, а також самі процеси оброблення – технологічні процеси, у результаті яких відбуваються якісні зміни об`єкта, що обробляється.
У зв`язку з тим, що при виконанні лісосічних робіт предмет праці (дерево, стовбур чи сортимент), що доставлені на вантажні пункти, якісно видозмінені, знаходять на лісосіці (на вантажному пункті лісоматеріали можуть бути відвантажені на рухомий склад і доставлені для реалізації), під технологією лісосічних робіт розуміють сукупність знань про способи і засоби виконання на лісосіках і навантажувальних пунктах ряду операцій від звалювання дерев і до відвантаження його на рухомий склад лісовозної дороги, в результаті чого змінюються форми, розміри і місця розміщення предмету праці.
Виробничий процес – це процес створення необхідного продукту людьми, що пов`язаны визначеними виробничими відносинами, які використовують для цього речовини і сили природи. Виробничий процес передбачає наявність трьох елементів: праці (цілеспрямованої діяльності людини), предмету праці і засобів праці (знарядь виробництва – машин, верстатів та інструментів).
Технологічний процес є складовою частиною виробничого процесу, в який також включаються енергетичні, ремонтні, будівельні, складські та інші операції. Водночас межі технології в складі кожного виробничого процесу визначаються специфічними його особливостями.
Виробничий процес лісозаготівлі складний і поділяється на три основні фази: лісосічні роботи, транспорт лісу і нижньоскладські роботи. Фази виробничого процесу в свою чергу складаються з окремих операцій.
Лісосічні роботи, залежно від прийнятого технологічного процесу, можуть включати такі операції: звалювання дерев; очищення дерев від гілок; трелювання стовбурів; розкряжування стовбурів; сортування і штабелювання сортиментів; корування сортиментів; подрібнення низькоякісної деревини; відокремлення зелені від гілок і подрібнення останніх; завантаження деревної сировини на рухомий склад лісовозних доріг.
Технологічний процес лісосічних робіт визначається числом операцій, що виконуються на лісосіці і на лісонавантажувальному пункті (верхньому складі), характером цих операцій і послідовністю їх виконання.
Всі операції лісосічних робіт можна розділити на технологічні, у результаті яких змінюються форми і розміри предмета праці (звалювання дерев і очищення їх від гілок, розкряжування стовбурів, корування, подрібнення) і переміщувальні, в результаті виконання яких змінюється місце розташування предмета праці (зіштовхування або зняття дерева з пня, подавання дерева в пакетувальний пристрій машини, подавання дерева або стовбура в робочі органи машини, трелювання штабелювання, завантаження тощо). У свою чергу переміщувальні операції можна розділити на тісно повзані з технологічними операціями (трелювання, штабелювання, завантаження тощо).
Вибір способів і технології рубань обумовлюються природними і виробничими факторами. Лісоексплуатаційне значення лісів України обмежене, тому при веденні господарства в них ставляться особливі вимоги до збереження їх природньо-захисної і санітарно-оздоровчої функції. В лісах України всі рубки повинні здійснюватись способами, які забезпечують збереження і покращення лісового середовища, водоохоронних, захисних і других властивостей лісу і направлення на сучасне використання стиглої деревини.
Прийнятний напрямок в лісозаготівельному виробництві – на створення і впровадження високопродуктивних машин – в повній мірі відповідає прискоренню науково-технічного прогресу в основних лісозаготівельних районах. В той же час в малолісних районах ряд таких машин має обмежене застосування у зв`язку зі специфічними умовами виробництва і екологічними вимогами. В зв`язку з цим вибір способів і технології рубань для кожного району лісозаготівель, а часто і підприємства, повинен обумовлюватися лісівничими, технічними та економіними критеріями. В залежності від умов приймають наступні основні організаційно-технічні варіанти лісосічних робіт на рубках головного користування:
- організація розробки лісосік комплексними бригадами на базі ручних моторних та інших інструментів для звалювання дерев і зрізання гілок, трелювальних тракторів з трособлочною оснасткою і вантажних безчокерних засобів трьох типів – щелепних лісонавантажувачів, автомашин з самонавантажувальними пристроями і трелювальних тракторів-навантажувачів;
- організація розробки лісосік комплексними бригадами на базі звалювально-пакетувальних машин, трелювальних колісних або гусеничних тракторів з гідрозахватами для пакетів дерев, пересувних гілкорізних машин, щелепних лісонавантажувачів або-ж автопоїздів з навантажувальними пристроями для вивезення хлистів;
- організація розробки лісосік комплексними бригадами на базі ручних моторних інструментів для звалювання дерев, зрізання гілок і розкряжування хлистів на верхніх (горішніх) складах з використанням трелювальних тракторів з трособлочною оснасткою і щелепних (у тому числі колісних) навантажувачів-штабелерів та сортувальних машин, машин для штабелювання і навантаження соотиментів, а також автомашин-сортиментовозів зі щелепними самонавантажувачами;
- організація розробки лісосік комплексними бригадами в гірських умовах на базі ручних моторних інструментів для звалювання дерев, зрізання гілок і розкряжування хлистів, канатних трелювальних установок з автоматичною кареткою і механізмів для сортування, штабелювання і навантаження сортиментів або автомашин з самонавантажувачами.
На основі вказаних напрямків по організації розробки лісосік розроблені і впроваджені у виробництво нижчевказані технологічні процеси.
Технологічний процес 1 ЛР універсальний, придатний для всіх способів рубок. Він дозволяє зберегти достатнюількість підросту (65%) при роботі по методу вузьких стрічок, зберігати лісове середовище із залишенням підросту, у тому числі і крупного, висотою 4-6 м і до мінімуму скоротити витрати на відновлення зрубів. При відсутності підросту також можливо застосовувати метод вузьких стрічок, так як він дозволяє вести рубання лісу на добре організованій лісосіці, що сприяє підвищенню продуктивності праці працюючихі машин.
Технологічний процес 2 ЛР відрізняється від попереднього в основному способом навантаження, яке виконують автотягачами з трособлочною оснасткою для самонавантаження. Для освоєння малих лісосік які значно розкидані при дорогах зневеликим вантажообігом застосування таких автотягачів є ефективним.
Технологічний процес 3 ЛР більш прогресивний, де для навантаження хлистів застосовують щелепні навантажувачі. При цьому річні об`єми лісосічних робіт повинні бути не менше 50 тим м3. Однак для підвищення його ефективності необхідні навантажувачі на колесах, що забезпечить швидкі перегони між відвантаженими пунктами, без застосування трейлерів.
Різні способи навантаження в перерахованих трьох технологічних процесах потребують різного підходу до вибору схеми рохробки лісосік, лісовозних вусів, способів виконання окремих операцій. Значним для цих трьох процесів є те, що вони базуються на методиці вузьких стрічок і розробленні лісосік комплексними бригадами. Всі три процеси дозволяють зберегти достатню для природнього поновлення кількість підросту, можуть з успіхом застосовуватися при вузьколісосічних суцільних і рівномірно-поступових рубках..
Технологічний процес 4 ЛР побудований на застосуванні безчокерних трелювальних тракторів з гідроманіпуляторами. Схеми розробки лісосік в основному паралельні, що забезпечує скорочення середньої відстані трелювання. Основним способом лісовідновлення слід рахувати штучний. В технологічному процесі відсутня трудомістка робота по чокеруванню дерев, що значно підвищує продуктивність праці. Лісосіки розробляють вузькими пасіками ширина яких дорівнює подвійному вильоту стріли гідроманіпулятора трактора. Розробку пасіки починають з дального краю. Після звалювання дерев їх починають трелювати. Пасіки розробляють почергово. На навантаженні передбачено застосування щелепних навантажувачів і самонавантажувальних автопоїздів.
Технологічний процес 5 ЛР технологічно більш досконалий, дозволяє комплексно механізувати лісосічні роботи і працю лісозаготівельників. Комплекс, який складається зі звалювально-пакетуючої машини, трелювального трактора з щелепним захватом, гілкорізної машини і навантажувача забезпечує виконання робіт без застосування ручної праці чотирма машиністами-операторами. Це мінімальна по чисельності робочихбригада з максимальною продуктивністю праці.
Технологічний процес 6 ЛР грунтується на застосуванні тих же агрегатних машин, що і в попередньому процесі, за виключенням гілкорізноїмашини, яка замінена ручними моторними інструментами – бензорізками та бензопилами. При цьому собівартість робіт дещо знижується, але підвищується трудоємкість.
Технологічні процеси 7 РЛ, 8 РЛ і 9 РЛ застосовують при заготівлі деревини сортиментами, коли хлисти розкряжовують на верхньому складі. При цьому склад комплексної бригадизбільшується в 1-2 рази по відношенню до процесів на заготівлі і навантаженні деревини хлистами.Ведучим базовим механізмом на лісосіці є трелювальний трактор, змінна норма виробітку якого є основною для розрахунку норм виробітку для інших механізмів, а також потреб чисельності робочих в комплексній бригаді.
Технологічні процеси 10 ЛР і 11 ЛР розроблені для гірських умов на базі канатних установок ЛЛ 26А та ЛЛ 29. Вони дозволяють повністю механізувати процес підтягування деревини до траси тягло-несучими канатами і спускання її з гори.
Технологічні процеси складені з урахуванням класифікації лісосічних робіт. Одним із головних факторів вибору технологічного процесу є об`єм лісозаготівель в держлісгоспі або ж лісопункті.
Структура виробничого процесу на лісозаготівлі залежить від місцевих умов, кількості і типу лісовозних доріг, пункту їх примикання і інших умов. Обов`язковими елементами є наявність цехів основного виробництва та служб по підготовці та обслуговуванню основного виробництва.
Основне виробництво складається зтрьох фаз: лісосічних робіт, лісовозного транспорту та нижніх (долішніх) складів. Кожна фаза складається із операцій які пов`язані з обробкою та переміщенням деревини.
Покрита лісом територія кожного адміністративного району закріплена за державними лісогосподарськими, мисливськими або ж другими господарствами, які підпорядковуються обласним управлінням лісового господарства, є сировинною базою цих господарств.
Схематично така територія наведена на рис.1. Вона включає: магістральну лісовозну дорогу та її відгалуження, лісосіки, вантажні пункти і нижній склад.

Рис. 1. Лісосировинна база держлісгоспу. (1-залізниця МШС; 2-нижній лісовий склад; 3- виробнича база держлісгоспу; 4-лісовозні дороги; 5-відвантажувальний пункт (верхній склад); 6-лісосіки).
Частина території, закріпленої за лісогосподарським чи мисливським господарством, котра відведена для рубання на встановлений термін, називається лісосічним фондом. Він встановлюється окремо за групами лісів. Для виконання державного плану лісозаготівлі та задоволення місцевих потреб підприємству виділяють ділянки лісу, названі річним лісосічним фондом. Його площа залежить від річного завдання підприємства, запасів лісу, кількості і складу деревостану, лісогосподарських вимог.
Ділянка лісу, відведена для лісозаготівельних робіт, називається лісосікою. Вона є місцем виконання всього комплексу робіт – від звалювання до відвантажування деревинної сировини на лісовозний транспорт. На ній розміщуються бригади, машини і засоби технічного обслуговування, а також засоби побутового обслуговування працючих.
Лісосіки можуть мати різну форму (у гірській та пагорбистій місцевостях), але найчастіше прямокутну. Інколи вони мають форму таксаційного виділу.
На лісосіках виділяють неексплуатаційну частину, в яку включають площі не зайняті лісонасадженнями, молоді деревостани, а також дерева-насінники, залишені на корені для лісовідновлення. Площі лісосік залежать від діючих Правил вирубування, групи лісу, лісорослинних умов і переважаючих деревних порід.
Концентрація і площа лісосік впливають на ефективність лісозаготівлі. Чим більша концентрація, тим менші витрати праці і засобів на будівництво вусів лісовозних доріг. Збільшення площ лісосік дає змогу ефективно використовувати багатоопераційні машини, зменшити витрати на виконання підготовчих допоміжних робіт.
Для зручності розроблення і забезпечення безпечних умов праці робітникам, лісосіки поділяють на ділянки, пасіки, стрічки. Ділянка – частина лісосіки, закріплена за бригадою робітників. Якщо лісосіка невелика і в ній працює одна бригада, то поняття лісосіки і ділянки збігаються. Частина ділянки, з якої звалені дерева чи стовбури трелюють одним трелювальним волоком, називається пасікою.
При тракторному трелюванні пасіки мають прямокутну форму, при канатному – у вигляді секторів (трикутників), верхівки яких розташовані біля трелювальної щогли. Ширина пасік встановлюється залежно від середньої висоти деревостану, способу розроблення лісосік, визначеного вимогами щодо збереження підросту, способу звалювання і трелювання дерев (стовбурів, сортиментів), використовуваної системи машин. Поділ лісосіки на пасіки покращує організацію і технологію лісозаготівельних робіт, дає змогу раціонально розставити робітників і техніку, суворо дотримуватись дисципліни, зменшити пошкодження грунту, залишених на корені дерев тощо.
Пасічний трелювальний волок – смуга шириною 5-6 м (при вибіркових і поступових рубках – 4 м) очищена від дерев і пнів і призначена для трелювання дерев, стовбурів та сортиментів. Пасічний волок розміщений у межах пасіки. Магістральний волок з`єднує пасічні волоки декількох пасік (залежить відсхеми їх розташування) з відвантаженим пунктом.

Розрахункова лісосіка - щорічна науково обґрунтована норма заготівлі деревини в порядку рубок головного користування, яка затверджується для кожного власника, постійного користувача лісів окремо за групами порід, виходячи з принципів безперервності та невиснажливості використання лісових ресурсів.
Розрахункова лісосіка загалом для України, Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя визначається як сума затверджених у встановленому порядку розрахункових лісосік, передбачених частиною першою цієї статті.
Пропозиції та відповідні обґрунтування щодо розрахункової лісосіки готуються лісовпорядними організаціями.
Розрахункова лісосіка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Проблемні питання

Д.з.

Доступно тільки для зареєстрованих користувачів