Пожежна техніка

Дізнаємось

1. Пожежний зв'язок і сигналізація. Автоматичне гасіння пожеж.
Автоматичні пожежні сигналізації призначені для виявлення ознак пожеж на початкових стадіях їх виникнення і подачі сигналу про пожежу на пульт пожежної сигналізації, що встановлюється в приміщеннях з цілодобовим перебуванням чергових працівників.
Система автоматичної пожежної сигналізації обладнують пожежними оповіщувачами, що реагують на появу диму, їх називають димовими сповіщувачами або на підвищення температури понад + 70°С, це - теплові оповіщувачі. Функціонування пожежних оповіщувачів має бути цілодобовим. У відповідності до вимог Правил пожежної безпеки у галузях зв'язку, як правило, об'єкти електрозв'язку, потрібно оснащувати димовими оповіщувачами.
Система протипожежного захисту (Fire protection system) — це сукупність технічних засобів та організаційних заходів, спрямованих на запобігання впливу на людей небезпечних факторів пожежі та обмеження матеріальних збитків від неї (ДСТУ 2272-93).
До систем протипожежного захисту відносяться:
• система автоматичного водяного спринклерного пожежогасіння;
• система внутрішнього протипожежного водопроводу;
• система автоматичного водяного дренчерного пожежогасіння;
• система оповіщення про пожежу та управляння евакуацією людей;
• система автоматичного пожежогасіння кухонного обладнання;
• система автоматичного газового пожежогасіння;
• система автоматичного порошкового пожежогасіння;
• система автоматичної пожежної сигналізації;
• система автоматизації та диспетчеризації протипожежних систем;
• система протидимного захисту;
• система вогнезахисту;
• система блискавкозахисту.
Установки автоматичного пожежогасіння приводить у дію автоматично за допомогою автоматичних пожежних сигналізацій у разі виникнення пожеж у приміщеннях, де вони змонтовані.
Автоустановки для водяного гасіння пожеж, призначені для гасіння пожеж розпиленою водою і поділяють на дренчерні і спринклерні. Ця назва походить від англійських слів drench (мочити, зрошувати) та sprincle (бризкати, мрячити).
Автоматичні засоби пожежогасіння у залежності від вогнегасної речовини поділяють на:
• Водяне гасіння. Найдоступнішим засобом для гасіння пожеж є звичайна вода. Але кількість вилитої води під час гасіннння пожежі часто завдає збитків не менше, ніж пожежа; є речовини, коли вода може бути каталізатором більшої пожежі;
• Пінне гасіння. Найпоширеніший засіб пожежогасіння пінний, цей вид ефективний в нафтопереробних та нафтовидобувних галузях, також у сховищах нафтопродуктів;
• Газове гасіння. Має високу вартість і також найбільшу ефективність для використання в системах пожежогасіння при найменшому нанесенні шкоди під час гасіння пожеж у приміщеннях з технічним і виробничим обладнанням;
• Порошкове гасіння. Порошкове пожежогасіння останніми роками досить поширене через ефективність та доступність при дії на відкритий вогонь;
• Аерозольне гасіння. Аерозольне пожежогасіння з огляду на багато причин не має масштабного поширення, як воно заслуговує..
Автоматичні засоби пожежогасіння можуть бути: автономні і вбудовані, інтегровані в системи пожежних сигналізацій. У сучасній системі автоматичного пожежного захисту будівлі використовують всі сучасні технології пожежогасінні, а також новітні апаратно-програмні засоби пожежної сигналізації, оповіщення населення про пожежу і управління інженерними системами пожежної автоматики.

2. Прилади, машини, установки, що використовуються в боротьбі з пожежами.

Основою пожежогасіння є примусове припинення процесу горін¬ня.
Серед них найпоширенішими є вода, водяна пара, піна, газові вогнегасні склади, порошки, пісок, пожежостійкі тканини тощо.
Кожному спосо¬бу припинення горіння відповідає конкретний вид вогнегасних засобів.
для охолоджування використовують воду, водні розчини, снігоподібну вуглекислоту
для розведення горючого середовища - діоксид вуглецю, інертні гази, водяну пару;
для ізоляції вогнища - піну, пісок;
хімічне гальмування горіння здійснюється за допомогою брометілу, хладону, спеціальних порошків.
Вибір вогнегасної речовини залежить від характеру пожежі, властивостей і агрегатного стану речовин, що горять, параметрів по¬жежі (площі, інтенсивності, температури горіння тощо), виду пожежі (у закритому або відкритому повітрі), вогнегасноі здатності щодо гасіння конкретних речовин та матеріалів, ефективності спо¬собу гасіння пожежі.
Оскільки вода є основною вогнегасною речовиною, необхідно приділити особливу увагу створенню та працездатності надійних систем водопостачання.
Відповідно до протипожежних норм, кожне промислове підприємство обладнують пожежним водопроводом. Він може бути об'єднаним з господарсько-питним або водопроводом, який використовують у виробничому процесі. Воду також можна подавати до місця пожежі з водоймищ, річок або підвозити в автоцистернах.
Основними елементами устаткування водяного пожежогасіння на об'єктах є пожежні гідранти, пожежні крани, пожежні рукави, насоси та інше.
Пожежний кран являє собою комплект пристроїв, який складається із клапана (вентиля), встановленого на пожежному тру¬бопроводі і обладнаного пожежною з'єднувальною головкою, та пожежного рукава з ручним стволом. Пожежні крани повинні розміщуватись у вбудованих або навісних шафах, які мають отвори для провітрювання і пристосовані для опломбування та візуального огляду їх без розкривання. Пожежні рукави необхідно утримувати сухими, складеними в "гармошку" або скатку, приєднаними до кранів та стволів. Не рідше одного разу на 6 місяців їх треба розгортати та згортати заново.

Для ліквідації невеликих осередків пожеж, а також для гасіння пожеж у початковій стадії їх розвитку силами персоналу об'єктів, застосовуються первинні засоби пожежогасіння. До них відносяться:
- вогнегасники,
- пожежний інвентар (покривала з негорючого теплоізоляційного полотна або повсті,
- ящики з піском, бочки з во¬дою, пожежні відра, совкові лопати),
- пожежний інструмент (гаки, ломи, сокири тощо).
Їх застосовують для ліквідації невеликих загорянь до приведення в дію стаціонарних та пересувних засобів гасіння пожежі або до прибуття пожежної команди. Кожне приміщення, цех, транспортні засоби повинні бути забезпечені такими засобами у відповідності з нормами.

Серед первинних засобів пожежогасіння особливе місце займають вогнегасники. Залежно від вогнегасних речовин, що використовуються, вогнегасники ділять на пінні, газові та порошкові.


а) Вогнегасник хімічний пінний ВХП-10:
1 - корпус,
2 - поліетиленовий стакан з кислим розчином,
3 - ручка,
4 - горловина,
5 - рукоятка,
6 - шток,
7 - кришка,
8 - сприск,
9 - гумовий клапан;









Пінні вогнегасники застосовують для гасіння твердих та рідких горючих матеріалів, за виключенням речовин, які здатні горіти та вибухати при взаємодії з піною. Також ними не можна гасити електрообладнання, що знаходиться під напругою.
За способом утворення піни пінні вогнегасники поділяються на хімічні та повітряно-механічні.
Заряд хімічно-пінного вогнегасника ВХП-10 складається з кислотної та лужної частин. При приведенні вогнегасника в дію кислотна та лужна складові змішуються, і відбувається хімічна реакція з інтенсивним виділенням вуглекислого газу. Частина цього газу їде на утворення піни з розчину, який містить піноутворювач. Інша частина створює тиск (до 1 МПа), необхідний для викиду піни.
Час дії вогнегасника 60с, довжина струменя 6-8 м, кратність піни 8-10.

б) Вогнегасник повітряно пінний ВПП

1 - корпус,
2 - дифузор,
3 - гумова трубка,
4 - кришка,
5 - ручка,
6 - важіль,
7 - шток,
8 - балон з повітрям,
9 - трубка сифону,
10 - балон зі стисненим повітрям


в) Вогнегасник вуглекислотний ВВ-2
1- сталевий корпус,
2 - хомути кріплення вогнегасника,
3 - маховичок голчастого запірного
клапану,
4 - рукоятка,
5 - дифузор;


в) Вогнегасник порошковий ВП-1
1 - корпус,
2 - балон зі стисненим повітрям,
3 - шланг,
4 - патрубок.


У повітряно-пінних вогнегасниках піна утворюється завдяки механічному перемішуванню розчи¬ну піноутворювача стиснутим повітрям, яке міститься у спеціальному балончику. Вони випускаються двох типів: ВПП-5 та ВПП-10.
Кратність піни цих вогнегасників - 55, дальність вики¬ду піни - 4,5 м.
Вуглекислотні вогнегасники випускають трьох типів: ВВ-2, ВВ-5 та ВВ-8 (цифри показують місткістъ балону у літрах). Їх за¬стосовують для гасіння рідких та твердих речовин (крім тих, що можуть горіти без доступу повітря), а також електроустановок, що знаходяться під напругою до 1000 В.
Вуглекислота у вогнегаснику знаходиться у рідкому стані під тиском 6-7 МПа. При відкритті вентиля балона вогнегасника за рахунок швидкого адіабатичного розширення вуглекислий газ миттєво перетворюється у снігоподібну масу, у вигляді якої він і викидається з конусного дифузору вогнегасника.
Час дії вогнегасників цього типу 25-40 с, довжина струменя 1,5 - 3 м.
Вуглекислотно-брометилові вогнегасники ВВБ-3 та ВВБ-7 за зовнішнім виглядом та побудовою мало відрізняються від вуглекислотних. Їх заряджають сумішшю, що складається із 97% бро¬мистого етилу та 3% вуглекислого газу. Завдяки високій змочувальній здатності бромистого етилу продуктивність цих вогнегасників у 4 рази вища за вуглекислотний.
Порошкові вогнегасники призначені для гасіння твердих, рідких та газоподібних горючих речовин та електроустановок під напругою до 1000 В. Вид матеріалів та речовин, горіння яких можна гасити, залежить від типу порошку. Промисловість випускає порошкові вогнегасники марок ПС-1, ПС-2, ОП-9, ОП-10(з), ОПУ-5 та ін.
Вибір типу і розрахунок необхідної кількості вогнегасників залежить від їх вогнегасної здатності, граничної площі, класу пожежі.
Громадські будівлі та споруди промислових підприємств повинні мати на кожному поверсі не менше двох ручних вогнегасників. При захисті приміщень, в яких знаходяться електронно-обчислювальні машини, копіювальна та інша оргтехніка, а також телефонних станцій, архівів тощо, необхідно враховувати специфіку вогнегасних речовин у вогнегасниках, що можуть призвести під час гасіння пожежі до псування обладнання. Такі приміщення рекомендується забезпечувати вуглекислотними вогнегасниками з урахуванням граничнодопустимої концентрації вогнегасної речовини.
Максимально допустима відстань від можливого осередку пожежі до місця розташування вогнегасника має бути: 20 м - для громадських будівель та споруд, 30 м - для приміщень категорії А, Б, В (горючі гази та рідини); 40 м - для приміщень категорії В і Г; 70 м - для приміщень категорії Д.
Приміщення, обладнані стаціонарними установками автоматич¬ного пожежогасіння, комплектуються вогнегасниками на 50% від розрахункової кількості.
Пожежні автомобілі класифікуються за такими категоріями:
• Основні пожежні автомобілі:
o Основні пожежні автомобілі загального застосування,
o Основні пожежні автомобілі цільового застосування;
• Спеціальні пожежні автомобілі;
• Допоміжні автомобілі.

Аеродромний пожежний автомобіль
• Автоцистерни (АЦ) призначені для доставки до місця пожежі протипожежної обслуги, запасу вогнегасних речовин, протипожежно-технічного озброєння і розраховані для подачі води і повітряно-механічної піни на місце загоряння. Автоцистерни можуть використовуватися як самостійні бойові одиниці і як насосні станції при роботі в перекачку з однією або декількома автоцистернами або насосно-рукавними автомобілями. Протипожежна обслуга на кожній автоцистерні від 3 до 7 осіб (включаючи водія).
• Автомобілі першої допомоги (АПП) призначені для доставки до місця пожежі пожежної обслуги, протипожежно-технічного озброєння, вогнегасних речовин, аварійно-рятувального обладнання, засобів пожежогасіння і служить для локалізації та ліквідації пожеж у початковій стадії розвитку і проведення невідкладних аварійно-рятувальних робіт.
• Пожежна насосна станція (ПНР) призначена для доставки до місця пожежі обслуги, протипожежно-технічного озброєння і служить для забору води з відкритого вододжерела і подачі її на далекі відстані і великі пожежі по магістральних рукавних лініях безпосередньо до лафетних стовбурів, розгалуженням або до пожежним автомобілям з подальшою подачею води на пожежу. ПНС застосовується спільно з рукавним автомобілем. Крім того, ПНС можуть використовуватися для створення резервного запасу води в пожежному водоймищі, ємності і т. П. Поблизу від місця великої пожежі.
• Рукавні і насосно-рукавні автомобілі
• Пожежні автодрабини
• Колінчаті підйомники
• Штабні автомобілі
• Автомобілі ГДЗС
• Автомобілі спеціалізованого гасіння
• Автомобілі зв'язку та освітлення
• Рятувальні автомобілі
Для гасіння великих загорянь у приміщеннях категорії А, Б, В застосовують стаціонарні установки водяного, газового, хімічного та повітряно-пінного гасіння.
До розповсюджених стаціонарних засобів гасіння пожежі відносять спринклерні та дренчерні установки. Вони являють собою розгалужену мережу трубопроводів зі спринклерними або дренчерними головками і розташовуються під стелею приміщення, яке потребує захисту, або в інших місцях - залежно від типу і властивостей вогнегасних речовин.

Проблемні питання

Д.з.

Доступно тільки для зареєстрованих користувачів