Профілактика травматизму та професійних захворювань.

Дізнаємось

1. Поняття про виробничий травматизм, професійні отруєння і захворювання
В результаті дії небезпечних та шкідливих виробничих факторів, шкідливих речовин можуть мати місце нещасні випадки і професійні захворювання.
Нещасні випадки на виробництві - це випадки з робітником, пов'язані з дією на нього небезпечного виробничого фактора при виконанні ним трудових обов'язків або завдання керівника робіт, які приводять до травми.
До травм відносяться: переломи, опіки , поранення, ураження електричним струмом, отруєння тощо.
Виробнича травма - це травма, отримана робітником на виробництві і пов'язана з недотриманням вимог безпеки праці.
Професійним називається захворювання, спричинене впливом на працівників шкідливих умов праці. При порушенні норм виробничої санітарії працюючий може отримати професійне захворювання.
Професійне захворювання, яке виникає на протязі малого проміжку часу (однієї зміни або доби) називається гострим, а яке виникає на протязі більш тривалого часу - хронічним.
До професійних відносять всі хвороби, які виникли внаслідок впливу на працюючого шкідливих виробничих факторів. До них належать хвороби, які виникли внаслідок зміни атмосферного тиску (кесонна хвороба, гірна хвороба та ін.), хвороби внаслідок впливу професійного пилу (пневмоконіози), хвороби шкіри від дії подразнюючих і токсичних речовин (дерматити, язви) та інші хвороби.
Професійне отруєння - це окремий випадок професійного захворювання. Отруєння може бути гострим, тобто таким, що сталося в результаті одноразового впливу на людину великої дози отруйної речовини, і хронічним, тобто таким, що розвивалося протягом тривалого часу, наприклад кількох років, внаслідок систематичного впливу порівняно малих доз шкідливих речовин.

2.Поняття про нещасний випадок виробничого та невиробничого характеру.
Всі нещасні випадки поділяються на пов'язані з виробництвом і побутові.
Нещасний випадок вважається пов'язаним з виробництвом, якщо він мав місце:
• на протязі робочого часу (в тому числі і під час встановленої перерви);
• перед початком і по закінченні роботи;
• при виконанні робіт в позаурочний час, у вихідні і святкові дні на території підприємства і поза підприємством;
• при виконанні потерпілим завдання адміністрації підприємства;
• по дорозі на роботу і з роботи транспортом підприємства.
• при виконанні трудових обов'язків, в тому числі і під час відрядження;
• при здійсненні будь-яких дій в інтересах підприємства, хоча і без доручення адміністрації;
• при виконанні державних або громадських обов'язків, пов'язаних з підприємством, в якому робітник працює;
• поблизу підприємства на протязі робочого часу, якщо знаходження там не суперечило правилам внутрішнього трудового розпорядку;
• при слідуванні на роботу або з роботи (не на транспорті підприємства);
• при виконанні донорських функцій;
• за час спортивних змагань за підприємство.
Визнаний не пов'язаним із виробництвом, якщо встановлено, що нещасний випадок мав місце:
• при виготовленні потерпілим у власних цілях без дозволу адміністрації будь-яких предметів, або використанні у власних цілях транспортних засобів, механізмів, обладнання, матеріальних цінностей, інструмента, які належать підприємству, або при їх крадіжці;
• при спортивних іграх на території підприємства;
• в результаті сп'яніння
Адміністрація несе повну відповідальність тільки за нещасні випадки, пов'язані з виробництвом.
Якщо за підсумками розслідування буде вирішено, що нещасний випадок не підлягає обліку і на нього не повинен складатися акт за формою Н-1, то в такому разі складається акт за формою НП (невиробничий травматизм).
Відповідно до Закону України „Про охорону праці" (ст. 25) власник повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, згідно з ДНАОП 0.00-4.03-98 „Положення про розслідування та облік нещасних випадків на підприємствах".
Дія цього Положення поширюється на підприємства усіх форм власності, всіх громадян, які виконують на цих підприємствах роботу за трудовим договором, проходять виробничу практику або залучаються до роботи з інших підприємств.
Порядок розслідування та обліку нещасних випадків з учнями і студентами навчальних закладів під час навчально-виховного процесу, трудового і професійного навчання в навчальному закладі визначається Міносвіти.

2. Причини нещасних випадків.
Для розробки заходів попередження нещасних випадків необхідно виявити причини, що їх викликають.
Загальноприйнятої класифікації причин нещасних випадків не існує. Однак, аналіз причин нещасних випадків дозволяє поділити їх умовно на:
• організаційні;
• технічні;
• санітарно-гігієнічні;
• психофізіологічні;
• економічні;
• соціально-психологічні.
організаційні - відсутність або неякісне проведення навчання з питань охорони праці; відсутність контролю; порушення вимог інструкцій, правил, норм, стандартів; невиконання заходів щодо охорони праці; порушення технологічних регламентів, правил експлуатації устаткування, транспортних засобів, інструменту; порушення норм і правил планово-попереджувального ремонту устаткування; недостатній технічний нагляд за небезпечними роботами; використання устаткування, механізмів та інструменту не за призначенням;
технічні — несправність виробничого устаткування, механізмів, інструменту; недосконалість технологічних процесів; конструктивні недоліки устаткування, недосконалість або відсутність захисних загороджень, запобіжних пристроїв, засобів сигналізації та блокування;
санітарно-гігієнічні — підвищений (вище ГДК) вміст в повітрі робочих зон шкідливих речовин; недостатнє чи нераціональне освітлення; підвищені рівні шуму, вібрації; незадовільні мікрокліматичні умови; наявність різноманітних випромінювань вище допустимих значень; порушення правил особистої гігієни;
психофізіологічні — помилкові дії внаслідок втоми працівника через надмірну важкість і напруженість роботи; монотонність праці; хворобливий стан працівника; необережність; невідповідність психофізіологічних чи антропометричних даних працівника використовуваній техніці чи виконуваній роботі;
економічні — неритмічність роботи; прагнення до виконання надурочних робіт; недоліки в побутових умовах, у забезпеченні дитячими закладами; порушення термінів отримання заробітної плати тощо.
соціально-психологічні — нездоровий психологічний клімат в колективі.

3. Облік та аналіз нещасних випадків
Аналіз виробничого травматизму дозволяє виявити причини і визначити закономірності їх виникнення. На основі такої інформації розробляються заходи та засоби щодо профілактики виробничого травматизму.
Для аналізу виробничого травматизму застосовують такі основні методи: статистичний, топографічний, монографічний, економічний, метод анкетування, метод експертних оцінок.
Статистичний метод базується на вивченні травматизму за документами: звітами, актами, журналами реєстрації. Це дозволяє групувати випадки травматизму за певними ознаками: за професіями потерпілих, за робочими місцями, цехами, стажем, віком, причинами травматизму, обладнанням, яке спричинило травму.

Для оцінки рівня травматизму розраховують показники його частоти та тяжкості:

де Пчт — показник частоти травматизму;
А — кількість випадків травматизму за звітний період;
Т — середньоспискова чисельність працівників;
Птт — показник тяжкості травматизму;
Д — кількість днів непрацездатності.
Показник непрацездатності - це число людиноднів непрацездатності, що припадає на 1000 працівників:

Ці показники дозволяють вивчати динаміку травматизму на підприємстві, порівнювати його з іншими підприємствами.

Навчимось

1. Поняття про виробничий травматизм, професійні отруєння і захворювання
В результаті дії небезпечних та шкідливих виробничих факторів, шкідливих речовин можуть мати місце нещасні випадки і професійні захворювання.
Нещасні випадки на виробництві - це випадки з робітником, пов'язані з дією на нього небезпечного виробничого фактора при виконанні ним трудових обов'язків або завдання керівника робіт, які приводять до травми.
До травм відносяться: переломи, опіки , поранення, ураження електричним струмом, отруєння тощо.
Виробнича травма - це травма, отримана робітником на виробництві і пов'язана з недотриманням вимог безпеки праці.
Професійним називається захворювання, спричинене впливом на працівників шкідливих умов праці. При порушенні норм виробничої санітарії працюючий може отримати професійне захворювання.
Професійне захворювання, яке виникає на протязі малого проміжку часу (однієї зміни або доби) називається гострим, а яке виникає на протязі більш тривалого часу - хронічним.
До професійних відносять всі хвороби, які виникли внаслідок впливу на працюючого шкідливих виробничих факторів. До них належать хвороби, які виникли внаслідок зміни атмосферного тиску (кесонна хвороба, гірна хвороба та ін.), хвороби внаслідок впливу професійного пилу (пневмоконіози), хвороби шкіри від дії подразнюючих і токсичних речовин (дерматити, язви) та інші хвороби.
Професійне отруєння - це окремий випадок професійного захворювання. Отруєння може бути гострим, тобто таким, що сталося в результаті одноразового впливу на людину великої дози отруйної речовини, і хронічним, тобто таким, що розвивалося протягом тривалого часу, наприклад кількох років, внаслідок систематичного впливу порівняно малих доз шкідливих речовин.

2.Поняття про нещасний випадок виробничого та невиробничого характеру.
Всі нещасні випадки поділяються на пов'язані з виробництвом і побутові.
Нещасний випадок вважається пов'язаним з виробництвом, якщо він мав місце:
• на протязі робочого часу (в тому числі і під час встановленої перерви);
• перед початком і по закінченні роботи;
• при виконанні робіт в позаурочний час, у вихідні і святкові дні на території підприємства і поза підприємством;
• при виконанні потерпілим завдання адміністрації підприємства;
• по дорозі на роботу і з роботи транспортом підприємства.
• при виконанні трудових обов'язків, в тому числі і під час відрядження;
• при здійсненні будь-яких дій в інтересах підприємства, хоча і без доручення адміністрації;
• при виконанні державних або громадських обов'язків, пов'язаних з підприємством, в якому робітник працює;
• поблизу підприємства на протязі робочого часу, якщо знаходження там не суперечило правилам внутрішнього трудового розпорядку;
• при слідуванні на роботу або з роботи (не на транспорті підприємства);
• при виконанні донорських функцій;
• за час спортивних змагань за підприємство.
Визнаний не пов'язаним із виробництвом, якщо встановлено, що нещасний випадок мав місце:
• при виготовленні потерпілим у власних цілях без дозволу адміністрації будь-яких предметів, або використанні у власних цілях транспортних засобів, механізмів, обладнання, матеріальних цінностей, інструмента, які належать підприємству, або при їх крадіжці;
• при спортивних іграх на території підприємства;
• в результаті сп'яніння
Адміністрація несе повну відповідальність тільки за нещасні випадки, пов'язані з виробництвом.
Якщо за підсумками розслідування буде вирішено, що нещасний випадок не підлягає обліку і на нього не повинен складатися акт за формою Н-1, то в такому разі складається акт за формою НП (невиробничий травматизм).
Відповідно до Закону України „Про охорону праці" (ст. 25) власник повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, згідно з ДНАОП 0.00-4.03-98 „Положення про розслідування та облік нещасних випадків на підприємствах".
Дія цього Положення поширюється на підприємства усіх форм власності, всіх громадян, які виконують на цих підприємствах роботу за трудовим договором, проходять виробничу практику або залучаються до роботи з інших підприємств.
Порядок розслідування та обліку нещасних випадків з учнями і студентами навчальних закладів під час навчально-виховного процесу, трудового і професійного навчання в навчальному закладі визначається Міносвіти.

2. Причини нещасних випадків.
Для розробки заходів попередження нещасних випадків необхідно виявити причини, що їх викликають.
Загальноприйнятої класифікації причин нещасних випадків не існує. Однак, аналіз причин нещасних випадків дозволяє поділити їх умовно на:
• організаційні;
• технічні;
• санітарно-гігієнічні;
• психофізіологічні;
• економічні;
• соціально-психологічні.
організаційні - відсутність або неякісне проведення навчання з питань охорони праці; відсутність контролю; порушення вимог інструкцій, правил, норм, стандартів; невиконання заходів щодо охорони праці; порушення технологічних регламентів, правил експлуатації устаткування, транспортних засобів, інструменту; порушення норм і правил планово-попереджувального ремонту устаткування; недостатній технічний нагляд за небезпечними роботами; використання устаткування, механізмів та інструменту не за призначенням;
технічні — несправність виробничого устаткування, механізмів, інструменту; недосконалість технологічних процесів; конструктивні недоліки устаткування, недосконалість або відсутність захисних загороджень, запобіжних пристроїв, засобів сигналізації та блокування;
санітарно-гігієнічні — підвищений (вище ГДК) вміст в повітрі робочих зон шкідливих речовин; недостатнє чи нераціональне освітлення; підвищені рівні шуму, вібрації; незадовільні мікрокліматичні умови; наявність різноманітних випромінювань вище допустимих значень; порушення правил особистої гігієни;
психофізіологічні — помилкові дії внаслідок втоми працівника через надмірну важкість і напруженість роботи; монотонність праці; хворобливий стан працівника; необережність; невідповідність психофізіологічних чи антропометричних даних працівника використовуваній техніці чи виконуваній роботі;
економічні — неритмічність роботи; прагнення до виконання надурочних робіт; недоліки в побутових умовах, у забезпеченні дитячими закладами; порушення термінів отримання заробітної плати тощо.
соціально-психологічні — нездоровий психологічний клімат в колективі.

3. Облік та аналіз нещасних випадків
Аналіз виробничого травматизму дозволяє виявити причини і визначити закономірності їх виникнення. На основі такої інформації розробляються заходи та засоби щодо профілактики виробничого травматизму.
Для аналізу виробничого травматизму застосовують такі основні методи: статистичний, топографічний, монографічний, економічний, метод анкетування, метод експертних оцінок.
Статистичний метод базується на вивченні травматизму за документами: звітами, актами, журналами реєстрації. Це дозволяє групувати випадки травматизму за певними ознаками: за професіями потерпілих, за робочими місцями, цехами, стажем, віком, причинами травматизму, обладнанням, яке спричинило травму.

Для оцінки рівня травматизму розраховують показники його частоти та тяжкості:

де Пчт — показник частоти травматизму;
А — кількість випадків травматизму за звітний період;
Т — середньоспискова чисельність працівників;
Птт — показник тяжкості травматизму;
Д — кількість днів непрацездатності.
Показник непрацездатності - це число людиноднів непрацездатності, що припадає на 1000 працівників:

Ці показники дозволяють вивчати динаміку травматизму на підприємстві, порівнювати його з іншими підприємствами.

Проблемні питання

Д.з.

Доступно тільки для зареєстрованих користувачів