Розрахунок продуктивності вентилятора у деревообробному цеху.

Дізнаємось

Вентиляція – це регульований повітрообмін, що забезпечує видалення з приміщення забрудненого повітря і подачу на місце видаленого свіжого повітря.

Основна вимога до вентиляційних систем – це вилучення з приміщення забрудненого, вологого або нагрітого повітря та подача на йог місце чистого повітря, що відповідає санітарно-гігієнічним вимогам.

За способом переміщення повітря вентиляція буває природна, штучна (механічна) та суміщена (природна та штучна одночасно).

Залежно від призначення – для подачі чи видалення повітря або для того й іншого одночасно – вентиляція може бути припливною, витяжною або припливно-витяжною.

За місцем дії вентиляція буває загальнообмінною і місцевою.

На виробництвах часто влаштовують комбіновані системи вентиляції (загальнообмінні з місцевою і т. ін), а в окремих випадках і аварійну вентиляцію, як правило, вона проектується витяжною.

Системи вентиляції мають бути пожежо – й вибухобезпечними, простими в облаштуванні не переохолоджувати приміщення, не створювати надмірного шуму, бути надійними в експлуатації та економними. Крім паспорта на кожну вентиляційну установку складають журнал експлуатації.

Основною величиною для визначення параметрів вентиляційної системи і вибору необхідного вентиляційного обладнання є повітрообмін

(L , м3/год).

Повітрообмін – це часткова або повна заміна забрудненого повітря в приміщенні свіжим і чистим зовнішнім.

В процесі обміну повітря в приміщенні об’єм повітря, що надходить в приміщення, повинен перевищувати об’єм повітря, що виділяється, не більш як на 10-15%. При цьому свіже повітря слід подавати в зону з найменшим виділенням забруднень і видалятися із зони з найбільшим виділеннями забруднень.

Величина потрібного повітрообміну залежить від призначення приміщення, кількості шкідливих речовин, що виділяються в приміщення, граничнодопустимої концентрації (ГДК) шкідливих речовин.


Визначення допустимої концентрації пилу в повітрі робочої зони, при якій допускається перебування працюючих без засобів захисту, здійснюється з урахуванням комплексу розглянутих вище характеристик пилу. Кінцевою метою такого нормування є визначення гранично допустимої концентрації (ГДК ) пилу (мг/м3).

ГДК це концентрація, що при щоденній роботі протягом не більше 8 годин, але не більше 40 годин в тиждень протягом усього стажу не може викликати захворювань або відхилень у стані здоров'я, які виявляються сучасними медицинськими методами дослідження в процесі роботи або у віддалений термін життя дійсного і наступного поколінь. Санітарними нормами СН 2.45-71, а також ГОСТ 12.1. 005-76 встановлені ГДК для різних видів пилу в повітрі робочої зони.

            Основним методом захисту працюючих від впливу пилу є дотримання ГДК, установлених ДСТ і СН. При неможливості дотримання ГДК використовують організаційні, медико-профілактичні та технічні заходи й засоби захисту працюючих.

До організаційних заходів відносяться: обмеження мінімального віку працюючих (20 років) в умовах, що характеризуються підвищеною запиленістю повітря (наприклад, у підземних умовах); введення скороченого робочого дня; додаткові відпустки, більш ранній вихід на пенсію.

Серед медико-профілактичних заходів необхідно вказати на обов'язковий контроль за станом здоров'я працюючих при вступі й під час роботи. Це виконується шляхом періодичних медичних оглядів.

Навчимось

Якщо вентиляція призначена для видалення з приміщення пилу, її продуктивність розраховують за формулою:
L = P / ( P1 - P0 ),

де: L -  продуктивність вентиляції,  м3/год;

     P – кількість пилу, що виділяється в приміщенні, мг/год;

P0– допустима кількість пилу в приміщенні, мг/м3 (табл. 1);
Формулу можна застосовувати для розрахунку продуктивності вентилятора, що призначений для видалення з приміщення шкідливих газів. У такому разі літерні позначення відповідають таким величинам:
Р – кількість газів, що виділяються в приміщенні, м3/год;
Р1 – допустимий вміст шкідливих газів у повітрі
приміщення, мг/м3 (табл. 2 );
Р0 – вміст цих же газів у зовнішньому повітрі, мг/м3.
Таблиця 1
Гранично допустима концентрація пилу в повітрі робочої зони виробничих приміщень
Речовина Гранично допустима концентрація пилу, мг/м3
Пил вугільний, що містить від 2 до 10 % вільної SiO2 4
Пил вугільний, що не містить вільної SiO2 не менше 2 % 10
Пил рослинного і тваринного походження (борошневий, зерновий, деревинний та ін.), що містить до 10 % вільної SiO2 4
Те ж, що містить 10 % і більше вільної SiO2 2
Пил штучних абразивів (корунд і карборунд) 5
Гексахлоран (пара і аерозоль) 0,1
Метафос (пара, аерозоль) 0,1
Альдрін (пара, аерозоль) 0,01
Тіофос 0,05
Меркуран (пара, аерозоль) 0,005
Таблиця 2.
Гранично допустима концентрація шкідливих газів і парів в повітрі робочої зони виробничих приміщень
Найменування речовин Величина гранично допустимої концентрації, мг/м3
Аміак 20
Ацетон 200
Бензин паливний / Бензин розчинний (перерахунку на С) 100 / 300
Гас (у перерахунку на С) 300
Метилацетат 100
Оксиду вуглецю 20
Сірчана кислота 1
Сірководень 10
Скипідар 300
Соляна кислота 5
Хлор 1
У деяких виробничих приміщеннях виділяється окис вуглецю (СО), який може бути причиною отруєння людей. Окис вуглецю – безбарвний газ, не має запаху і тому наявність його своєчасно виявити неможливо. У табл. 3. наведено симптоми отруєння оксидом вуглецю.
Таблиця 3.
Симптоми отруєння окисом вуглецю за концентрації 135 мг/л
Час перебування під дією газу, хв Симптоми отруєння
30 Головний біль, підсилене серцебиття
90 Легка нудота, задишка, розлад зору й слуху
120 Те ж, і деякий розлад свідомості
Понад 120 Збільшення розладу свідомості, втрата її, глибоке ураження дихальних шляхів

Задача.
У деревообробному цеху виділяється за годину X г деревного пилу. Розрахувати продуктивність вентилятора, необхідну для видалення лишків пилу.
Розв'язок.
Відповідно до табл., допустима концентрація деревного пилу, що містить до 10 % вільної SiO2, дорівнює 4 мг/м3.
У зовнішньому повітрі, що надходить до приміщення, зовсім немає пилу (Р0 = 0).

Проблемні питання

Д.з.

Доступно тільки для зареєстрованих користувачів