4. Блискавкозахист виробничих і складських приміщень. Індивідуальні засоби захисту.

Дізнаємось

1. Наслідки удару блискавки та заходи її попередження.
Грозові розряди атмосферної електрики небезпечні для життя людей. До того ж блискавка при ударі в будівлю або споруду може завдати великих руйнувань, викликати пожежу.
Блискавка — особливий вид проходження електричного струму через величезні повітряні прошарки, джерелом якого є атмосферний заряд, накопичений грозовою хмарою. Блискавка - електричний розряд між хмарами або між хмарою і землею. Умови утворення таких хмар — велика вологість та швидка зміна температури повітря. За таких умов у атмосфері Землі проходять складні фізичні процеси, які призводять до утворення та накопичення електричних зарядів. При підвищенні напруженості електричного поля до критичних значень виникає розряд, який супроводжується яскравим свіченням (блискавкою) та звуком (громом). Довжина каналу блискавки може досягати кількох кілометрів, сила, струму — 200 000 А, напруга — 150 000 кВ, а температура — 10 000 °С і більше. Час існування блискавки 0,1—1 с. Щосекунди земну кулю уражають в середньому більше 100 блискавок.
Розрізняють первинні (прямий удар) і вторинні прояви блискавки.
Прямий удар блискавки (ураження блискавкою) — безпосередній контакт каналу блискавки з будівлею чи спорудою, що супроводжується протіканням через неї струму блискавки.
Під вторинними проявами блискавки розуміють явища під час близьких розрядів блискавки, що супроводжуються появою потенціалів на конструкціях, трубопроводах, електропроводах всередині будівель і споруд, які не зазнали прямого удару блискавки. Вони виникають внаслідок електростатичної та електромагнітної індукції.
Блискавки поділяються на лінійні, плескаті, кулясті і чоткові. Лінійні блискавки спостерігають часто, а кулясті та чоткові -- дуже рідко.
Блискавки -- велика загроза для життя людей. Ураження блискавкою можливо як при перебуванні просто неба, так і в закритому приміщенні. Частіше страждають люди що знаходяться під час грози на відкритій місцевості, переховуються від дощу під деревами і поблизу від працюючого електроустаткування (включеного в мережу телевізора, радіоприймача або увімкненого мобільного телефону). Високі дерева -- часта мішень для блискавок. На реліктових деревах-довгожителях легко можна знайти численні шрами від блискавок. Вважається, що одиночне дерево, частіше вражається блискавкою, хоча в деяких лісових районах шрами від блискавок можна побачити майже на кожному дереві.
Під час грози робота призупиняється, займається безпечне місце на галявині, ділянці листяного молодняку, між деревами, що ростуть на відстані 20 м один від одного, по можливості розташуватися на ізоляційних матеріалах (сухий хмиз, мох, береста), віддалити від себе на відстань 10м. металеві предмети, мобільний телефон, машини і механізми.
Забороняється під час грози: перебувати в русі, на узліссі; зупинятися біля струмків, озер; ховатися під окремо стоячими деревам; стояти біля і під ЛЕП.
Для захисту об’єкта від прямих ударів блискавки застосовують блискавковідвід — пристрій, який височіє над захищуваним об’єктом, сприймає удар блискавки та відводить її струм у землю. Захисна дія блискавковідводу базується на властивості блискавки уражати найбільш високі та добре заземлені металеві конструкції.
Блискавковідвід характеризується зоною захисту — частиною простору, навколо блискавковідводу, яка захищена від прямих ударів блискавки з відповідним ступенем надійності.

2. Конструкції блискавковідводів та їх розрахунок.
Блискавкозахист — це система захисних пристроїв та заходів, що призначені для забезпечення безпеки людей, збереження будівель та споруд, устаткування та матеріалів від можливих вибухів, займань та руйнувань, спричинених блискавкою.
Найбільш часто виникають лінійні блискавки, тривалість яких становить десяті частки секунди. Такі блискавки найбільш небезпечні при прямому ударі. В основному вони вражають предмети, що мають велику висоту, ніж інші розташовані по близькості, по цьому для захисту від блискавок використовують блискавковідводи.
Блискавковідводи складаються з таких елементів:
Блискавкоприймач -- слугує для прийому розряду блискавки й розташовується в зоні можливого контакту з каналом блискавки; в залежності від захищуваного об'єкта, може являти собою металевий штир, мережу із провідного матеріалу або металевий трос, натягнутий над захищуваним об'єктом.
струмовідвідні спуски -- провідники, що слугують для відводу заряду від блискавко-приймача до заземлювач; звичайно являє собою провід досить великого перетину
заземлювач -- провідник або кілька з'єднаних між собою провідників, що торкаються ґрунту; звичайно являє собою металеву плиту, заглиблену в ґрунт.
Елементи блискавковідводу з'єднуються між собою й закріплюються на несучій конструкції. Оскільки ймовірність влучення у наземний об'єкт блискавкою зростає із збільшенням його висоти, блискавковідвід розташовується на якомога більшій висоті або безпосередньо на об'єкті, що захищається, або як окреме спорудження поруч із об'єктом. Іноді блискавковідвід вбудовується в декоративні елементи будинку або споруди.
Одиночний стержньовий блискавковідвод, що стоїть окремо, складається з опори (висотою до 25 м - із дерева або залізобетону, до 5 м - із металу), блискавко-приймача (сталевий профіль перерізом не менше 100), струмовідводу (перерізом не менше 48) і заземлювача. Зона захисту блискавковідводу є обсяг конуса, висота якого дорівнює 0,8 h. На рівні землі утворює захисну зону у вигляді подвійного конуса з круглою основою. Радіус його в півтора рази більше висоти блискавкоприймача.
Захисну зону блискавкоприймача можна відобразити графічно. Проведемо горизонтальну лінію та перпендикулярно до неї в масштабі висоту блискавкоприймача, рівну R (мал.1).
На горизонтальній лінії із точки О в обидва боки в тому ж масштабі відкладемо радіуси основи r, що дорівнюють 1,5 h. Кінці радіусів позначимо літерою Б. На лінії ОН, на відстані 0,8 h від основи, відзначимо точку В, а на лінії радіусів – точки Г, котрі ділять радіуси на дві рівні частини.
За одержаними даними можна побудувати переріз подвійного конуса – зони захисту. Для цього проведемо прямі лінії з точки Н до точки Г, а з точки В до точки Б. Після такої побудови одержимо трикутник, при обертанні якого навколо осі ОН утвориться зона захисту з блискавковідводом висотою h.
Горизонтальний переріз зони захисту на висоті споруди h x зображує коло радіусом r x , яке називається радіусом захисту.



При одиночному стержньовому блискавковідводі висотою менш 60 м радіус захисту визначають за такими співвідношеннями:

а) при

При захисті довгих споруд встановлюють два стержньових блискавковідводи. Зона захисту рівних за висотою ( h не більш 60 м) блискавковідводів із відстанню між ними а зображена на мал.2.

Мал. 2. Схема захисту будівлі від блискавки двома стержньовими блискавковідводами




Торцева частина зони захисту визначається як зона одиночних стержньових блискавковідводів. Верхня межа зони являє собою дугу кола, що проходить через вершини блискавковідводів з центром, який знаходиться на перпендикулярі, проведеному зі середини відстані на висоті 4h.
Окреслення зони захисту в перерізі вертикальною площиною посередині між блискавковідводами визначають за правилом побудови зони захисту одиночного стержньового блискавковідводу висотою h0 (рис. 2), при цьому радіус основи r0 = 1,5 h0 .
Висоту зони в середині подвійного стержньового блискавковідводу h0, при відомій висоті h та довжині будови а визначають за формулою
.
При побудові подвійного стержньового блискавковідводу слід враховувати, що при а > 5h спільна дія одиночних блискавковідводів порушується, оскільки в такому випадку h0 = 0.
Висоту блискавковідводу при відомих h0 та а розраховують за формулою

За дуже довгих побудовах, коли блискавкозахист не можна виконати двома стержньовими блискавковідводами, влаштовують одиночні або подвійні тросові (антенні) блискавковідводи.


Мал. 3. Схема захисту будівлі від блискавки одинарним тросовим блискавковідводом.


3. Конструкція контуру заземлення та його розрахунок
Конструкція контуру заземлення може бути різною, частіше всього вона виконується із трубчастих або металевих стержнів різного січення, які вбиваються в ґрунт до незамерзаючого шару.
Верхні кінці стержнів з’єднуються між собою електрозварюванням. До контуру також електрозварюванням приєднують товстий залізний провід (перетином не менше 50 мм2), який з’єднується зі струмопроводом.

Типи одиночних заземлювачів:
а) – верхній кінець стержня на рівні землі;
б) – верхній кінець стержня заглиблений;
в) – горизонтальний смуговий заземлювач.
Надійність захисного заземлення залежить від величини його опору. Опір заземлення розтіканню струму при стержньовому блискавковідводі повинен бути не більше 10 Ом. Опором заземлення називають опір, який віддає земля поширенню електричного струму із заземлювача в ґрунтовий шар.
Опір розповсюдженню одиночних трубчастих або стержньових заземлювачів, верхній кінець якого знаходиться на рівні поверхні землі, визначається за формулою:
.де
– питомий опір ґрунту,
– довжина заземлюючої труби або стержня, см;
d – діаметр труби або стержня, см;
b – ширина штаби, см;
h – відстань від поверхні землі до середини заземлювача, см.
При влаштуванні декількох блискавковідводів заземлювач повинен бути загальним для всіх блискавковідводів.
Питомий опір ґрунту залежить від стану ґрунту, його структури, наявності солей та його вологості. При розрахунках застосовують середнє значення питомого опору ґрунту (табл. 1).
Питомі електричні опори ґрунтів і кліматичні коефіцієнти
Ґрунт Питомий опір,Ом/см
При вологості 10-12% до маси ґрунту Можливі обмеження коливань Рекомендовано для розрахунків
Торф
Чорнозем
Садова земля
Глина
Суглинок
Мергель, вапняк
Супісок
Пісок 20
200
40
40
100
250
300
700 -
9-53
30-60
8-70
40-150
200-300
150-400
400-2500 20
30
50
60
100
250
300
500
У відповідності до правил встановлення стержньових блискавковідводів при захисті тваринницьких приміщень щогли та заземлювачі розміщують не ближче 4 м від будови. З метою попередження враження кроковою напругою місце заземлення повинно бути огороджено, щоб тварини не змогли підійти ближче 3 м.

4. Засоби індивідуального захисту
З метою запобігання або зменшення впливу на працюючих шкідливих і небезпечних виробничих чинників застосовують засоби захисту.
Засоби захисту працюючих за призначенням поділяються на дві категорії:
• засоби колективного захисту;
• засоби індивідуального захисту.
Засоби колективного захисту призначені для:
• нормалізації повітряного середовища виробничих приміщень і робочих місць вентиляція, кондиціонування, опалення, автоматичний контроль і сигналізація);
• нормалізації освітлення виробничих приміщень і робочих місць (джерела світла, освітлювальні прилади, світлозахисне обладнання, світлофільтри);
• захисту від іонізуючих, інфрачервоних, ультрафіолетових, електромагнітних, лазерних, магнітних та електричних полів (огородження, герметизація, знаки безпеки, автоматичний контроль і сигналізація, дистанційне керування тощо);
• захисту від шуму, вібрації (огородження, звукоізоляція, віброізоляція);
• захисту від ураження електричним струмом (різні види огородження, захисне заземлення, автоматичне відключення, дистанційне керування);
• захисту від дії механічних факторів (огородження, автоматичний контроль і сигналізація, знаки безпеки);
• захисту від хімічних факторів (огородження, герметизація, вентиляція та очищення повітря, дистанційне керування, знаки безпеки);
• захисту від високих і низьких температур навколишнього середовища (огородження, автоматичний контроль і сигналізація, термоізоляція, дистанційне керування).
Засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) застосовують тоді, коли безпека робіт не може бути забезпечена конструкцією та розміщенням устаткування, організацією виробничих процесів, архітектурно-планувальними рішеннями та засобами колектив¬ного захисту.
Відповідно до Закону України „Про охорону праці" (ст. 10) на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, в особливих температурних умовах, в забрудненому середовищі робітникам та службовцям безплатно видаються засоби індивідуального захисту. Перелік робіт та професій, що дають право на одержання ЗІЗ, складається на основі галузевих норм адміністрацією підприємства та погоджується із місцевими органами держнагляду по охороні праці. Порядок видачі, зберігання та використання ЗІЗ визначається „Положенням про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту" (наказ Держнаглядохоронпраці № 170 від 29. 10. 96 р.).
ЗІЗ поділяються на засоби захисту органів дихання, спецодяг, спєцвзуття, засоби захисту рук, голови, обличчя, очей, органів слуху, шкіри, засоби захисту від падіння з висоти та ін.
Захист органів дихання здійснюється за допомогою протигазів, респіраторів, пневмошоломів, невмомасок. За принципом дії протигази поділяються на фільтруючі та ізолюючі. У фільтруючих протигазах повітря очищається від токсичних речовин при проходженні його через фільтруючу коробку.
У випадку наявності у повітрі невідомих речовин, або значного вмісту шкідливих речовин (більше 0,5% за об'ємом), а також при зменшеному вмісті кисню (менше 18% при нормі 21%) застосовувати фільтруючі протигази не можна. В таких випадках, а також при роботах в колодязях та ємкостях застосовують лише ізолюючі протигази шлангові (подача повітря для дихання з чистої зони по шлангу), або автономні (з генерацією або без генера ції кисню).

Респіратор — полегшений засіб захисту органів дихання від шкідливих газів, парів, аерозолей. Вони, як правило, складаються з двох елементів: півмаски, що ізолює органи дихання від забрудненої атмосфери, та фільтруючої частини. За призначенням респіратори поділяються на протигазові, протипилові та універсальні.
Найбільш часто в різних галузях промисловості застосовуються протипиловий респіратор ШБ-1 „Лепесток" (вітчизняний аналог „Росток"), протигазовий — РПГ-67, універсальний — РУ-60МУ (вітчизняний аналог „Тополя".
Респіратор протипиловий «Росток» використовують для захисту органів дихання від аерозолів шкідливих речовин. Складається з фільтрувальної напівмаски, носового затискача та оголовка у вигляді гумового шнура. Зокрема під час газоелектрозварювальних та різальних робіт застосовують респіратор «Росток-2», який захищає органи дихання працівника від високодисперсних аерозолів (зварювального диму) за концентрації до 100 ГДК.
Респіратор протипиловий «Росток» використовують для захисту органів дихання від аерозолів шкідливих речовин. Складається з фільтрувальної напівмаски, носового затискача та оголовка у вигляді гумового шнура.
Спеціальне взуття Воно поділяється на чоботи, півчоботи, черевики, півчеревики, валянки, бахіли.
. Залежно від захисних властивостей спецвзуття поділено на групи і підгрупи:
- Від механічного впливу, проколів, порізів; стирання, вібрації, ударів; ковзання; підвищених температур, відкритого полум’я, іскор, бризок розплавленого металу; знижених температур; радіоактивного забруднення та рентгенівського випромінювання; електричного струму; нетоксичного або токсичного пилу; води та розчинів нетоксичних речовин; розчинів кислот лугів різних концентрацій; нафти, нафтопродуктів, оливи і жирів; виробничого бруду; шкідливих біологічних факторів; мікроорганізмів; комах; статичних навантажень (від стомлюваності) .
Засоби захисту голови Основними засобами індивідуального захисту голови від ушкодження є шоломи. Вони призначені для захисту голови від механічного ушкодження, електричного струму, агресивних рідин, води тощо. Шоломи виготовляють із різних матеріалів: поліетилену, текстоліту, полікарбонату, вініпласту, склопластику та ін.
На виробництвах з хімічними агресивними продуктами використовують вінілопластикові шоломи. Зварювальники та працівники деяких інших професій використовують шоломи з термотривких матеріалів. Шоломи використовують і для закріплення на них інших засобів індивідуального захисту: протишумових засобів, щитків для зварювальників, прозорих екранів для захисту очей та обличчя. Шоломи з утеплювальним підшоломником використовують у холодну пору року.

Нормами охорони праці, крім захисних шоломів для захисту голови, передбачено використання косинок і кепок (при виконанні робіт на обертових механізмах) та інших головних уборів.
Шолом складається з корпуса, який має вентиляційні отвори підшоломного проміжку, підборідного ременя, внутрішнього поліетиленового каркасу з амортизатором, що регулюється залежно від розміру голови. Шоломи витримують удар енергією 80 Дж.
Засоби захисту очей Захисні окуляри захищають очі від дії: твердих частинок, пилу, бризок рідини і розплавленого металу, їдких газів, ультрафіолетового, інфрачервоного, радіо- та лазерного проміння, сліпучої яскравості. Існують окуляри прилеглі (відкриті та закриті), а також неприлеглі (захисний лорнет, козиркові та насадні окуляри).
Окуляри захисні 02–76–У (02–76–У1) призначені для захисту від дії твердих частинок з кінетичною енергією не більше 0,6 Дж. Складаються із пластмасової оправи з двома бічними відкидними щитками, безбарвними загартованими силікатними скельцями для захисту очей від стружки, дрібних частинок твердих і дрібних осколків, бризок хімічно неагресивних рідин під час проведення робіт на металорізальних, деревооброблювальних верстатах, у складальному і заготівельному виробництвах та ін.
Під час електрозварювальних робіт на відкритих майданчиках за сліпучої яскравості видимого інфрачервоного проміння і допоміжних роботах під час електрозварювання в цехах використовують окуляри захисні 02–76–В.
Засоби захисту рук (рукавиці, рукавички, напальчники) призначені для захисту від дії небезпечних і шкідливих чинників. Для виготовлення рукавиць використовують бавовняні, вовняні та льняні тканини, шкіряний спилок, штучну шкіру. Рукавички та напальчники виготовляють з гуми на основі каучуку або з натуральних і синтетичних латексів. Рукавиці рекомендують використовувати, вклавши до них будь-які види трикотажних рукавичок.
Рукавиці робочі (суконні) рекомендовано для захисту рук від загальновиробничого бруду та механічного пошкодження (для зварювальників, працівників гарячих цехів від іскор та бризок розплавленого металу). Виготовлені з вогнетривким просякненням або з брезентовим надолонником з вогнетривким просякненням.
Рукавиці робочі (брезентові) рекомендовано для захисту рук від загальновиробничого бруду та механічного пошкодження (для зварювальників, працівників гарячих цехів від іскор та бризок розплавленого металу). Вони виготовлені з надщільного брезенту з водотривким або вогнетривким просякненням, з одинарним або подвійним надолонником для посилення захисної дії та збільшення терміну експлуатації виробу.
До засобів захисту обличчя Для захисту обличчя працівників від дії твердих часток, бризок рідини і розплавленого металу, іскор, ультрафіолетового та інфрачервоного проміння, сліпучої яскравості світла, використовують лицеві захисні щитки.
Залежно від призначення захисні щитки поділяють на групи:
щитки для захисту від ударів твердих часток;
щитки для захисту від випромінювання;
щитки для захисту від бризок розплавленого металу, розведених кислот, лугів, розчинів солей.
Щитки захисні лицеві залежно від конструктивного виконання поділяють на такі основні типи:
щитки з наголовним кріпленням, які під час експлуатації кріпляться на голові;
щитки з кріпленням на шоломі;
щитки з ручкою, які під час роботи утримують рукою;
щитки універсальні, укомплектовані наголовним кріпленням і ручкою.
Щитки зварювальника (НН-С-У1, КН-С-405 У1, РН-С-701 У1) мають захисний екран з фібри чи технічного електрокартону. Укомплектовані світлофільтрами 52х102 № 3-7.
Для захисту обличчя від твердих часток, бризок рідини, пилу, іскор призначені щитки захисні НБТ-1 та КБТ-1. Захисний екран у них виготовлено з протиударного органічного скла з козирком. Якщо ж в обличчя під час роботи можуть потрапити бризки хімічно-агресивних рідин, то застосовують екрани з хімічно тривкого органічного скла (щиток захисний НБХ-1).
Засоби захисту органів слуху Засоби індивідуального захисту органів слуху попереджають розлади не тільки слухового аналізатора, але й нервової системи. Тому головне призначення ЗІЗ органів слуху — це перекриття найчутливішого каналу — вуха людини.
Засоби захисту органів слуху поділяють на групи:
протишумові навушники; протишумові вкладні; протишумові шоломи.
Протишумові навушники ПШН-Б складаються з еластичного наголовка і навушників. Призначені для захисту органів слуху від дії середньо та високочастотного шуму з рівнем до 115 дБА. Корпус протишумів виготовлено з полістиролу. Ущільнювальні прокладки виконано з поролону та пластифікованої плівки ПХВ. Зусилля притискання регулюється згинанням і розгинанням наголовника, виготовленого з пружної стальної стрічки.
Протишумові вкладиші „Беруши СТ-1” призначені для індивідуального захисту органів слуху від виробничих шумів. Конструкційно — це квадрати з двошарового волокнистого матеріалу типу ФП (ФПП-15-1,5; РФМ-1,7), обмежені з двох сторін марлевими прокладками, які безпосередньо перед використанням видаляються. Вкладні є виробами одноразового користування.
Технічна характеристика протишумових засобів
Середньогеометричні частоти, Гц 125 500 2000 8000
навушники Звукове послаблення, дБ 5 15 28 32
вкладиші Звукове послаблення, дБ 16±3 14±4 23±4 34±4
Засоби захисту від падіння з висоти Для запобігання падінню людини з висоти або для евакуації з небезпечних зон (замкнутий простір, траншеї, котловани тощо) існує багато пристроїв, приладів й іншого оснащення — канати, троси, пояси, жилети, допоміжні портупеї, стропи, демпфери, карабіни, рейки з секцій зі знімними повзунками, триноги, стаціонарні системи страхування та ін.
Залежно від конструкції пояси класифікуються на безлямкові (для забезпечення функції утримування) та лямкові (підхоплювальні, рятувальні), а також на пояси з амортизатором або без нього. Для виготовлення поясів використовують стрічки та канати, що витримують навантаження понад 2500 кГ.
Засоби захисту від пораження електричним струмом Основні ізоляційні електрозахисні засоби здатні довгий час витримувати робочу напругу електроустаткування, тому ними дозволяється торкатися до струмопровідних частин.
До таких засобів відносять: діелектричні гумові рукавиці, інструменти з ізольованими ручками – в електроустаткуванні напругою до 1000 В; ізоляційні штанги, ізоляційні і струмовимірювальні кліщі, показники високої напруги – в електроустаткуванні з напругою вище 1000 В.
Рукавички діелектричні гумові призначені для захисту від ураження постійним та змінним електричним струмом напругою вище 1000 В (для використання в температурному інтервалі від -40 до +40 0С). Діелектричні рукавички виготовляють з гуми, безшовні або зі швом, за потреби можуть одягатись на робочі рукавички. Перед одягненням на руки необхідно оглянути рукавички та перевірити їх герметичність надуванням і скручуванням з боку манжета. Якщо повітря зсередини не виходить, то рукавичка є герметичною. Негерметичні рукавички застосовувати не дозволяється.
Додаткові ізоляційні електрозахисні засоби мають недостатню електричну міцність і призначені для підсилення дії основних ізоляційні засобів. До таких засобів відносять діелектричні гумові калоші, боти, килимки та ізоляційні підставки. Діелектричне взуття – це гумові клеєні калоші,сапоги гумові та з полівінілхлориду. Виробляються таких розмірів, щоб людина могла взувати їх, не знімаючи свого взуття. Діелектричні килими застосовують у приміщеннях і в суху погоду просто неба. Килими підстеляють на місці роботи, оператор стає на нього взутим у звичайне взуття (недіелектричне) і таким чином ізолюється від землі та підлоги.
Електрозахисні засоби перевіряють на справність та цілісність перед кожним їх застосуванням і, крім того, періодично піддають випробуванню змінним струмом частотою 50 Гц: гумові діелектричні рукавички 1 раз на 6 місяців, гумові діелектричні калоші – 1 раз на 12 місяців; гумові діелектричні боти – 1 раз на 36 місяців.
На електрозахисні засоби, що витримали періодичні електричні випробування, наносять спеціальний штамп. На електрозахисних засобах, що не витримали випробування струмом, або стали непридатними з інших причин, цей штамп перекреслюється червоною фарбою.
Всі електрозахисні засоби з гуми (рукавички, боти, калоші, килимки, доріжки) слід зберігати в темному приміщенні за температури 5...20°С і вологості повітря не більше 70 %.
ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ виконання робіт без індивідуальних засобів електрозахисту або використання захисних засобів, котрі не пройшли своєчасного випробування;

5. Спецодяг, порядок та норми видачі, термін носіння.
Спеціальний одяг застосовують тоді, коли безпека робіт не може бути забезпечена конструкцією та розміщенням устаткування, організацією виробничих процесів, архітектурно-планувальними рішеннями та засобами колектив¬ного захисту.
Відповідно до Закону України „Про охорону праці" (ст. 10) на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, в особливих температурних умовах, в забрудненому середовищі робітникам та службовцям безплатно видаються спецодяг.
До спецодягу відносяться: комбінезони, куртки, штани, костюми, халати, плащі, кожухи, фартухи, жилети, нарукавники);
Спецодяг має забезпечувати захист робітника та зберігати його працездатність. Назви має відповідати назвам небезпечних і шкідливих факторів, від яких вони захищають (від механічного впливу; від проколів, порізів; від підвищених температур; від відкритого полум’я, іскор, бризок розплавленого металу; іід знижених температур повітря та від вітру; від рентгенівського випромінювання; від електричного струму; від нетоксичного та токсичного пилу; водонепроникний; від розчинів кислот, лугів різних концентрацій; від нафти; від виробничого бруду; від мікроорганізмів; від комах; сигнальний і інші.
Костюм чоловічий КС-17 призначений для захисту від підвищених температур для зварювальників і працівників гарячих цехів. Костюм виготовлено з вогнетривкого брезенту, складається з куртки і штанів.
Костюм чоловічий КС-1 призначений для захисту від загального виробничого бруду і механічного впливу. Костюм складається з куртки і штанів.
Комбінезон чоловічий КБ-6 призначений для захисту від нетоксичного пилу, механічного впливу і загальновиробничого бруду.
Костюм робочий зварювальника (тип А) рекомендують для робітників зварювальних професій для ручного електродугового та напівавтоматичного зварювання у середовищі вуглекислого газу і ручного газового зварювання. Костюм складається з куртки і штанів, виготовляють його з брезенту.
Спецодяг повинен зберігати свої гігієнічні та експлуатаційні властивості протягом усього часу експлуатації при отриманні умов їх використання та догляду за ними
Перелік робіт та професій, що дають право на її одержання, складається на основі галузевих норм адміністрацією підприємства та погоджується із місцевими органами держнагляду по охороні праці.
Порядок його видачі, зберігання та використання визначається Нормами безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам лісового господарства,
затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України (НПАОП 02.0-3.03-05).

Навчимось

1. З яких елементів складається блискавковідвод?
2. Яким вимогам повинен відповідати устрій блискавковідводів?
3. Як побудувати зону захисту одиночних стержньових блискавковідводів висотою h ?
4. Як розрахувати висоту одиночного стержньового блискавковідводу?
5. Які особливості розрахунку опору контуру заземлювача для блискавковідводів?

Проблемні питання

Д.з.

Доступно тільки для зареєстрованих користувачів