Повітря робочої зони.

Дізнаємось

1. Вплив параметрів мікроклімату на організм людини.
Суттєвий вплив на стан організму працівника, його працездатність здійснює мікроклімат (метеорологічні умови) у виробничих приміщеннях, під яким розуміють умови внутрішнього середовища цих приміщень, що впливають на тепловий обмін працюючих. Ці умови визначаються поєднанням температури, відносної вологості та швидкості руху повітря, температури поверхонь, що оточують людину та сили теплового (інфрачервоного) опромінення.
Незважаючи на те, що параметри мікроклімату виробничих приміщень можуть змінюватись, іноді навіть значно, температура тіла людини залишається постійної (36,6°С). Властивість організму людини підтримувати тепловий баланс із навколишнім середовищем називаються терморегуляцією. Нормальне протікання фізіологічних процесів, а отже і хороше самопочуття можливе лише тоді, коли тепло, що виділяється організмом людини, постійно відводиться в навколишнє середовище. Мікрокліматичні умови, за яких це має місце вважається найкращими. Кількість тепла, що утворюється в організмі людини залежить від фізичних навантажень а рівень тепловіддачі — від мікрокліматичних умов, головним чином, температури повітря.
Чим нижча температура повітря і більша швидкість його руху, тим більше тепла віддається випромінюванням.
Вологість повітря істотно впливає на віддачу тепла випаровуванням. Через високу вологість, випаровування утруднюється і віддача тепла зменшується. Зниження вологості покращує процес тепловіддачі випаровуванням.
Рухомість повітря визначає рівень тепловіддачі з поверхні шкіри конвекцією та випаровуванням. У жарких виробничих приміщеннях при температурі рухомого повітря до 35 °С рух повітря сприяє збільшенню віддачі тепла організмом. З підвищенням температури рухоме гаряче повітря саме буде віддавати своє тепло тілу людини, викликаючи його нагрівання.
Рухоме повітря при низькій температурі викликає переохолодження організму.
Отже, для нормального теплового самопочуття людини важливо, щоб температура, відносна вологість і швидкість руху повітря знаходились у певному співвідношенні.
Під оптимальними мікрокліматичними умовами розуміють поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину забезпечують зберігання нормального теплового стану організму без активізації механізмів терморегуляції. Вони забезпечують відчуття теплового комфорту та створюють передумови для високого рівня працездатності.
Допустимі мікрокліматичні умови — це поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину можуть викликати зміни теплового стану організму, що швидко минають і нормалізуються та супроводжуються напруженням механізмів терморегуляції в межах фізіологічної адаптації.
Людина під час праці витрачає енергію, яку накопичив її організм за рахунок харчування. Інтенсивність витрат енергії зале¬жить від характеру та інтенсивності праці, а також від параметрів оточуючого середовища і, в першу чергу, від стану повітря в при¬міщенні. Стан повітря робочої зони в виробничому приміщенні на¬зивають мікрокліматом або метереологічними умовами.
Кількість виділяємого організмом тепла залежить від фізичноі напруги (робота, спокій), в!ку і стану здоров'я. У відповідності з санітарними нормами проектування промислових підприємств і ДСТ. «Повітря робочої зони. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги». Всі роботи по тяжкості підрозділяються на три категорії:
І - легк! фізичні роботи. До категорії І - відносяться роботи, що проводяться сидячи, стоячи або пов'язані з ходінням, але які не потребують систематичної фізичної напруги або піднімання і перенесення тантажів (швейні процеси меблевих підприємств, роботи контролерів, кондитерське виробництво). Затрати енергії до 150ккал/год;
ІІ - фізична робота середньої тяжкості. До II-а категорії відносяться роботи, пов"язані з постійним ходінням, що виконуються стоячи або си¬дячи, але які не потребуютъ перемі!щення вантажів. До категорії II- б від¬носяться роботи, зв"язані з ходінням і переноскою невеликих до 10 кг. вантажів (основі процеси в лісопильному виробницті, при механічній обробці деревини). Затрати енергії до 151-250 ккал/год.
ІІІ – важкі фізичні роботи. До категорії III відносяться роботи зв"язаі! з система-тичними фізичними! напругами, а також з постійним переміщенням і перенесенням значних б!льше 10 кг. Вантажів (основні процеси лісозаготівель при роботі на валці дерев, трелюванні і! навантаженні круглих лісоматеріалів). При цих роботах затрати енергії більше 250 ккал /год.

Мікроклімат або метеорологічні умови виробничих приміщень .значаються за такими параметрами:
- температурою повітря в приміщенні, С;
- відносною вологістю повітря, %;
- рухливістю повітря, м/с;
- тепловим випромінюванням, Вт/м3.
Всі ці параметри поодинці, а також у комплексі впливають на фізіологічну функцію організму - його терморегуляцію і визнача¬ють самопочуття.
Температура людського тіла повинна залишати¬ся постійною у межах 36-37°С незалежно від умов праці. При температурі по¬вітря нижчої за температуру шкіри людини відбувається втрати тепла організ¬мом і нагріває тіло людини, якщо температура вища за температуру шкіри людини.. Вологість повітря впливає на теплообмін, переважно, на відда¬чу тепла випаровуванням. Середній рівень відносної вологості 40-60% відповідає умовам метеорологічного комфорту при спокої, або при дуже легкій фізичній праці.
Здатність організму людини змінювати температуру шкіри (під одягом її середня температура 30-34°С, а на окремії відкритих ділянках вона може знижуватись до 20°С а також воложуватися за рахунок дії потових залоз, забезпечує регулювання теплообміну між тілом людини і оточую-чим середовищем. Ця здатність організму і є терморегуляцією. При температурі повітря більше 30° С порушується терморегуляція організму, що може привести до його перегріву. Підвищується температура тіла, наступає слабкість, головний біль, шум у голові. Як наслідок, може статися тепловий удар якщо роботи проводяться на дільниці, що опромінюється сонцем, або іншії джерелом тепла.


Оптимальні норми температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень
Період року

Категорія робіт

Температура, °С Відносна вологість, % Швидкість руху повітря, м/с
опти-мальна допустима опти-мальна допустима,
не більше опти-мальна допустима
не біль¬ше
Холод-ний
Нижче
+100С




Легка -1 а 22-24 21 - 25
40-60 75 0,1 не більше 0,1
Легка -16 21-23 20 - 24
40-60 75 0,1 не більше 0,2
Середньої важкості - Па 18-20 17 - 23 40-60 75 0,2 не більше 0,3
Середньої важкості - Пб 17-19 15 - 21 40-60 75 0,2 не більше 0,4
Важка - III 16-18 13 - 19
40-60 75 0,3 не більше 0,5
Теплий
+100С
і вище

Легка - Іа 23-25 22 - 28
40-60 55 (при 28°С) 0,1 0,1-0,2
Легка -16 22-24 21 - 28 40-60 60 (при 27°С) 0,2 0,1-0,3

Робота при високій температурі повітря (21310С ) при вологості 80-90% призводить до зниження працездатності на 60% після 5 годин безперервної праці. При низьких температурах повітря може статися місцеве, або загальне охолодження орга¬нізму, що веде до захворювання. Переохолодження супровод¬жується зниженням працездатності. Зниження відносної воло¬гості до 25% і нижче погіршує захисні функції верхніх дихаль¬них шляхів.
Впливає на людину також рухливість повітря. Людина від¬чуває дію повітря вже при швидкості руху 0,1 м/с. Переміщу¬ючись вдовж шкіри людини, повітря здуває насичений водя-ною парою і перегрітий шар повітря, що обволікає людину, і тим самим сприяє покращенню самопочуття. При великих швидкостях повітря і низький його температурі зростають втрати тепла конвекцією, що веде до переохолодження орган¬ізму людини. Погіршення метеорологічних умов виробничого середовища, параметри яких комплексно впливають на стан са¬мопочуття людини, призводять до пропорційного зниження працездатності.
Мікроклімат виробничих приміщень нормується в залежності під теплових характеристик виробничого приміщення, категорії робіт по важкості і періоду року. Основні нормативні документи, де наводяться норми мікроклімату, - це санітарні норми та стан¬дарти безпеки праці.
Оптимальні мікрокліматичні умови - це такі параметри мікроклімату, які при тривалому і систематичному впливі на лю¬дину забезпечують нормальний тепловий стан організму без на¬пруги і порушення механізмів терморегуляції.
Вони створюють відчуття теплового комфорту і забезпечують передумови для високого рівня працездатності. Нормуются в за¬лежності від категорії робіт по важкості та періоду року
Оптимальні норми мікроклімату застосовуються для при¬міщень, де праця людей не пов'язана з застосуванням обладнання, що потребує великих енергетичних витрат, або випромінюючих значні теплові потоки.
Оптимальні параметри мікроклімату повинні підтримуватися в приміщеннях, пов'язаних з виконанням нервово-емоційних робіт, що потребують підвищеної уваги (диспетчерські, приміщення де працюють з комп'ютерами, кабінети діагностики, пульти управлі¬ння технологічними процесами, хімічні лабораторії, бухгалтерії, конструкторські бюро та ін.).Для визначення температури повітря в виробничих приміщеннях використовуються звичайні ртутні і спиртові термометри, термопари або термоанемометри.
Так, наприклад, термометр метеорологічний скляний ТМ-6 має діапазон виміру від -30 до +50°С, похибка вимірювання 0,2°С.Термометр ЗА-2м визначає температуру повітря в межах від 10 до 60°С, а термоанемометр ТА-8м в межах від 0°С до 60°С. Найчастіше температуру повітря визначають за сухим термометром психрометра.
В приміщеннях, де є значні джерела променистого тепла, для більш точного визначення фактичної температури повітря засто¬совується подвійний термометр, який складається з двох термо¬метрів - один з зачорненим термобалоном, а другий - з посрібле¬ним. Посріблений віддзеркалює променисте тепло і реагує на конвективне, а зачорнений реагує на променисте і мало реагує на конвективне.

Швидкість руху повітря в приміщеннях вимірюють приладами-анемометрами: термоанемометрами, анемометрами чашко¬вими , індукційними , б) та крильчастими .
При вимірюванні в приміщеннях малих швидкостей руху повітря можна користуватися кататермометром (від 0,02 до 1 м/с). Це спир¬товий термометр, шкала якого поділена на три градуси (35-38°С). Для визначення швидкості руху кататермометр підігрівають у воді з температурою 65-75°С до того моменту, коли спирт із термобало-на заповнить капіляр і підніметься до половини верхнього розши¬рення. Після цього кататермометр виймають з води, протирають на¬сухо і підвішують в зоні, де треба визначити швидкість руху повітря. За секундоміром фіксують час охолодження приладу від темпера¬тури 38°С до температури 35°С. По таблиці або по графіку, що до¬дається до приладу, визначають фактичну швидкість руху повітря
Відносну вологість повітря визначають стаціонарними або аспіраційними психрометрами. Психрометри складають¬ся з сухого та вологого термометрів. Резервуар вологого термометра знаходиться у зволоженому середовищі. По різниці показників термометрів, користуючись психрометричною таблицею, визнача¬ють відносну вологість.

2. Поняття про вентиляції виробничих приміщень.
Під вентиляцією розуміють сукупність заходів та засобів призначених для забезпечення на постійних робочих місцях та зонах обслуговування виробничих приміщень метеорологічних умов та чистоти повітряного середовища, що відповідають гігієнічним та технічним вимогам. Основне завдання вентиляції — вилучити із приміщення забруднене або нагріте повітря та подати свіже.
Вентиляція класифікується за такими ознаками:
за способом переміщення повітря:
природна, штучна (механічна) та суміщена ( природна та штучна одночасно);
за напрямком потоку повітря: припливна, витяжна, припливно-витяжна;
за місцем дії: загальнообмінна, місцева, комбінована.
Загальнообмінна вентиляція підтримує нормальне повітряне середовище у всьому об’ємі робочої зони виробничого приміщення (цеху). За допомогою місцевої вентиляції шкідливі виділення вилучаються або розчиняються шляхом припливу чистого повітря безпосередньо у місцях їх утворення.
Комбінована вентиляція поєднує загальнообмінна та місцеву.
Аварійну вентиляцію влаштовують у тих виробничих приміщеннях, в яких можуть статися аварії з виділенням значної кількості шкідливих речовин, а також коли при виході з ладу робочої вентиляції в повітрі можуть утворюватись небезпечні для життя працівників або вибухонебезпечні концентрації хімічної речовини. Аварійна вентиляція, як правило, проектується витяжною.
Природна вентиляція відбувається в результаті теплового та вітрового напору. Тепловий напір обумовлений різницею температур, а значить і густини внутрішнього і зовнішнього повітря. Вітровий напір обумовлений тим, що при обдуванні вітром будівлі, з її навітряної сторони утворюється підвищений тиск, а підвітряної — розрідження.
Природна вентиляція може бути неорганізованою і організованою.
При неорганізованій вентиляції невідомі об'єми повітря, надходять та вилучаються із приміщення, а сам повітрообмін залежить від випадкових чинників (напрямку та сили вітру, температури зовнішнього та внутрішнього повітря). Неорганізована природна вентиляція включає інфільтрацію — просочування повітря через нещільності у вікнах, дверях, перекриттях та | провітрювання, що здійснюється при відкриванні вікон та кватирок.

Навчимось

1. Вплив параметрів мікроклімату на організм людини.
Суттєвий вплив на стан організму працівника, його працездатність здійснює мікроклімат (метеорологічні умови) у виробничих приміщеннях, під яким розуміють умови внутрішнього середовища цих приміщень, що впливають на тепловий обмін працюючих. Ці умови визначаються поєднанням температури, відносної вологості та швидкості руху повітря, температури поверхонь, що оточують людину та сили теплового (інфрачервоного) опромінення.
Незважаючи на те, що параметри мікроклімату виробничих приміщень можуть змінюватись, іноді навіть значно, температура тіла людини залишається постійної (36,6°С). Властивість організму людини підтримувати тепловий баланс із навколишнім середовищем називаються терморегуляцією. Нормальне протікання фізіологічних процесів, а отже і хороше самопочуття можливе лише тоді, коли тепло, що виділяється організмом людини, постійно відводиться в навколишнє середовище. Мікрокліматичні умови, за яких це має місце вважається найкращими. Кількість тепла, що утворюється в організмі людини залежить від фізичних навантажень а рівень тепловіддачі — від мікрокліматичних умов, головним чином, температури повітря.
Чим нижча температура повітря і більша швидкість його руху, тим більше тепла віддається випромінюванням.
Вологість повітря істотно впливає на віддачу тепла випаровуванням. Через високу вологість, випаровування утруднюється і віддача тепла зменшується. Зниження вологості покращує процес тепловіддачі випаровуванням.
Рухомість повітря визначає рівень тепловіддачі з поверхні шкіри конвекцією та випаровуванням. У жарких виробничих приміщеннях при температурі рухомого повітря до 35 °С рух повітря сприяє збільшенню віддачі тепла організмом. З підвищенням температури рухоме гаряче повітря саме буде віддавати своє тепло тілу людини, викликаючи його нагрівання.
Рухоме повітря при низькій температурі викликає переохолодження організму.
Отже, для нормального теплового самопочуття людини важливо, щоб температура, відносна вологість і швидкість руху повітря знаходились у певному співвідношенні.
Під оптимальними мікрокліматичними умовами розуміють поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину забезпечують зберігання нормального теплового стану організму без активізації механізмів терморегуляції. Вони забезпечують відчуття теплового комфорту та створюють передумови для високого рівня працездатності.
Допустимі мікрокліматичні умови — це поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину можуть викликати зміни теплового стану організму, що швидко минають і нормалізуються та супроводжуються напруженням механізмів терморегуляції в межах фізіологічної адаптації.
Людина під час праці витрачає енергію, яку накопичив її організм за рахунок харчування. Інтенсивність витрат енергії зале¬жить від характеру та інтенсивності праці, а також від параметрів оточуючого середовища і, в першу чергу, від стану повітря в при¬міщенні. Стан повітря робочої зони в виробничому приміщенні на¬зивають мікрокліматом або метереологічними умовами.
Кількість виділяємого організмом тепла залежить від фізичноі напруги (робота, спокій), в!ку і стану здоров'я. У відповідності з санітарними нормами проектування промислових підприємств і ДСТ. «Повітря робочої зони. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги». Всі роботи по тяжкості підрозділяються на три категорії:
І - легк! фізичні роботи. До категорії І - відносяться роботи, що проводяться сидячи, стоячи або пов'язані з ходінням, але які не потребують систематичної фізичної напруги або піднімання і перенесення тантажів (швейні процеси меблевих підприємств, роботи контролерів, кондитерське виробництво). Затрати енергії до 150ккал/год;
ІІ - фізична робота середньої тяжкості. До II-а категорії відносяться роботи, пов"язані з постійним ходінням, що виконуються стоячи або си¬дячи, але які не потребуютъ перемі!щення вантажів. До категорії II- б від¬носяться роботи, зв"язані з ходінням і переноскою невеликих до 10 кг. вантажів (основі процеси в лісопильному виробницті, при механічній обробці деревини). Затрати енергії до 151-250 ккал/год.
ІІІ – важкі фізичні роботи. До категорії III відносяться роботи зв"язаі! з система-тичними фізичними! напругами, а також з постійним переміщенням і перенесенням значних б!льше 10 кг. Вантажів (основні процеси лісозаготівель при роботі на валці дерев, трелюванні і! навантаженні круглих лісоматеріалів). При цих роботах затрати енергії більше 250 ккал /год.

Мікроклімат або метеорологічні умови виробничих приміщень .значаються за такими параметрами:
- температурою повітря в приміщенні, С;
- відносною вологістю повітря, %;
- рухливістю повітря, м/с;
- тепловим випромінюванням, Вт/м3.
Всі ці параметри поодинці, а також у комплексі впливають на фізіологічну функцію організму - його терморегуляцію і визнача¬ють самопочуття.
Температура людського тіла повинна залишати¬ся постійною у межах 36-37°С незалежно від умов праці. При температурі по¬вітря нижчої за температуру шкіри людини відбувається втрати тепла організ¬мом і нагріває тіло людини, якщо температура вища за температуру шкіри людини.. Вологість повітря впливає на теплообмін, переважно, на відда¬чу тепла випаровуванням. Середній рівень відносної вологості 40-60% відповідає умовам метеорологічного комфорту при спокої, або при дуже легкій фізичній праці.
Здатність організму людини змінювати температуру шкіри (під одягом її середня температура 30-34°С, а на окремії відкритих ділянках вона може знижуватись до 20°С а також воложуватися за рахунок дії потових залоз, забезпечує регулювання теплообміну між тілом людини і оточую-чим середовищем. Ця здатність організму і є терморегуляцією. При температурі повітря більше 30° С порушується терморегуляція організму, що може привести до його перегріву. Підвищується температура тіла, наступає слабкість, головний біль, шум у голові. Як наслідок, може статися тепловий удар якщо роботи проводяться на дільниці, що опромінюється сонцем, або іншії джерелом тепла.


Оптимальні норми температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень
Період року

Категорія робіт

Температура, °С Відносна вологість, % Швидкість руху повітря, м/с
опти-мальна допустима опти-мальна допустима,
не більше опти-мальна допустима
не біль¬ше
Холод-ний
Нижче
+100С




Легка -1 а 22-24 21 - 25
40-60 75 0,1 не більше 0,1
Легка -16 21-23 20 - 24
40-60 75 0,1 не більше 0,2
Середньої важкості - Па 18-20 17 - 23 40-60 75 0,2 не більше 0,3
Середньої важкості - Пб 17-19 15 - 21 40-60 75 0,2 не більше 0,4
Важка - III 16-18 13 - 19
40-60 75 0,3 не більше 0,5
Теплий
+100С
і вище

Легка - Іа 23-25 22 - 28
40-60 55 (при 28°С) 0,1 0,1-0,2
Легка -16 22-24 21 - 28 40-60 60 (при 27°С) 0,2 0,1-0,3

Робота при високій температурі повітря (21310С ) при вологості 80-90% призводить до зниження працездатності на 60% після 5 годин безперервної праці. При низьких температурах повітря може статися місцеве, або загальне охолодження орга¬нізму, що веде до захворювання. Переохолодження супровод¬жується зниженням працездатності. Зниження відносної воло¬гості до 25% і нижче погіршує захисні функції верхніх дихаль¬них шляхів.
Впливає на людину також рухливість повітря. Людина від¬чуває дію повітря вже при швидкості руху 0,1 м/с. Переміщу¬ючись вдовж шкіри людини, повітря здуває насичений водя-ною парою і перегрітий шар повітря, що обволікає людину, і тим самим сприяє покращенню самопочуття. При великих швидкостях повітря і низький його температурі зростають втрати тепла конвекцією, що веде до переохолодження орган¬ізму людини. Погіршення метеорологічних умов виробничого середовища, параметри яких комплексно впливають на стан са¬мопочуття людини, призводять до пропорційного зниження працездатності.
Мікроклімат виробничих приміщень нормується в залежності під теплових характеристик виробничого приміщення, категорії робіт по важкості і періоду року. Основні нормативні документи, де наводяться норми мікроклімату, - це санітарні норми та стан¬дарти безпеки праці.
Оптимальні мікрокліматичні умови - це такі параметри мікроклімату, які при тривалому і систематичному впливі на лю¬дину забезпечують нормальний тепловий стан організму без на¬пруги і порушення механізмів терморегуляції.
Вони створюють відчуття теплового комфорту і забезпечують передумови для високого рівня працездатності. Нормуются в за¬лежності від категорії робіт по важкості та періоду року
Оптимальні норми мікроклімату застосовуються для при¬міщень, де праця людей не пов'язана з застосуванням обладнання, що потребує великих енергетичних витрат, або випромінюючих значні теплові потоки.
Оптимальні параметри мікроклімату повинні підтримуватися в приміщеннях, пов'язаних з виконанням нервово-емоційних робіт, що потребують підвищеної уваги (диспетчерські, приміщення де працюють з комп'ютерами, кабінети діагностики, пульти управлі¬ння технологічними процесами, хімічні лабораторії, бухгалтерії, конструкторські бюро та ін.).Для визначення температури повітря в виробничих приміщеннях використовуються звичайні ртутні і спиртові термометри, термопари або термоанемометри.
Так, наприклад, термометр метеорологічний скляний ТМ-6 має діапазон виміру від -30 до +50°С, похибка вимірювання 0,2°С.Термометр ЗА-2м визначає температуру повітря в межах від 10 до 60°С, а термоанемометр ТА-8м в межах від 0°С до 60°С. Найчастіше температуру повітря визначають за сухим термометром психрометра.
В приміщеннях, де є значні джерела променистого тепла, для більш точного визначення фактичної температури повітря засто¬совується подвійний термометр, який складається з двох термо¬метрів - один з зачорненим термобалоном, а другий - з посрібле¬ним. Посріблений віддзеркалює променисте тепло і реагує на конвективне, а зачорнений реагує на променисте і мало реагує на конвективне.

Швидкість руху повітря в приміщеннях вимірюють приладами-анемометрами: термоанемометрами, анемометрами чашко¬вими , індукційними , б) та крильчастими .
При вимірюванні в приміщеннях малих швидкостей руху повітря можна користуватися кататермометром (від 0,02 до 1 м/с). Це спир¬товий термометр, шкала якого поділена на три градуси (35-38°С). Для визначення швидкості руху кататермометр підігрівають у воді з температурою 65-75°С до того моменту, коли спирт із термобало-на заповнить капіляр і підніметься до половини верхнього розши¬рення. Після цього кататермометр виймають з води, протирають на¬сухо і підвішують в зоні, де треба визначити швидкість руху повітря. За секундоміром фіксують час охолодження приладу від темпера¬тури 38°С до температури 35°С. По таблиці або по графіку, що до¬дається до приладу, визначають фактичну швидкість руху повітря
Відносну вологість повітря визначають стаціонарними або аспіраційними психрометрами. Психрометри складають¬ся з сухого та вологого термометрів. Резервуар вологого термометра знаходиться у зволоженому середовищі. По різниці показників термометрів, користуючись психрометричною таблицею, визнача¬ють відносну вологість.

2. Поняття про вентиляції виробничих приміщень.
Під вентиляцією розуміють сукупність заходів та засобів призначених для забезпечення на постійних робочих місцях та зонах обслуговування виробничих приміщень метеорологічних умов та чистоти повітряного середовища, що відповідають гігієнічним та технічним вимогам. Основне завдання вентиляції — вилучити із приміщення забруднене або нагріте повітря та подати свіже.
Вентиляція класифікується за такими ознаками:
за способом переміщення повітря:
природна, штучна (механічна) та суміщена ( природна та штучна одночасно);
за напрямком потоку повітря: припливна, витяжна, припливно-витяжна;
за місцем дії: загальнообмінна, місцева, комбінована.
Загальнообмінна вентиляція підтримує нормальне повітряне середовище у всьому об’ємі робочої зони виробничого приміщення (цеху). За допомогою місцевої вентиляції шкідливі виділення вилучаються або розчиняються шляхом припливу чистого повітря безпосередньо у місцях їх утворення.
Комбінована вентиляція поєднує загальнообмінна та місцеву.
Аварійну вентиляцію влаштовують у тих виробничих приміщеннях, в яких можуть статися аварії з виділенням значної кількості шкідливих речовин, а також коли при виході з ладу робочої вентиляції в повітрі можуть утворюватись небезпечні для життя працівників або вибухонебезпечні концентрації хімічної речовини. Аварійна вентиляція, як правило, проектується витяжною.
Природна вентиляція відбувається в результаті теплового та вітрового напору. Тепловий напір обумовлений різницею температур, а значить і густини внутрішнього і зовнішнього повітря. Вітровий напір обумовлений тим, що при обдуванні вітром будівлі, з її навітряної сторони утворюється підвищений тиск, а підвітряної — розрідження.
Природна вентиляція може бути неорганізованою і організованою.
При неорганізованій вентиляції невідомі об'єми повітря, надходять та вилучаються із приміщення, а сам повітрообмін залежить від випадкових чинників (напрямку та сили вітру, температури зовнішнього та внутрішнього повітря). Неорганізована природна вентиляція включає інфільтрацію — просочування повітря через нещільності у вікнах, дверях, перекриттях та | провітрювання, що здійснюється при відкриванні вікон та кватирок.

Проблемні питання

Д.з.

Доступно тільки для зареєстрованих користувачів